Освітні технології підготовки спеціаліста на інженерно-педагогічних (індустріально-педагогічних) факультетах
Освітні технології підготовки спеціаліста на інженерно-педагогічних (індустріально-педагогічних) факультетах
Дипломна
робота
Освітні технології
підготовки спеціаліста на інженерно-педагогічних (індустріально-педагогічних)
факультетах
Зміст
Вступ
1.
Проблема інтенсифікації навчально-виховного процесу у вищій школі та шляхи її
розвитку в сучасних умовах
1.1 Проблема підготовки спеціаліста у вищій
школі та пошук шляхів її оптимізації
1.2 Розгляд технологій
навчання в контексті розвитку системи освіти та становлення особистості
студента
1.3 Аналіз змісту
підготовки вчителя трудового навчання на ІПФ
2. Організація та здійснення дидактичного процесу на
ІПФ в контексті сучасних педагогічних технологій
2.1 Розвиток навчання
як важлива умова інтенсифікації дидактичного процесу у вищій школі (проблемне
навчання)
2.2 У пошуку оптимальної (уніфікованої)
дидактичної моделі
2.3 Розробка нової
моделі підготовки вчителя трудового навчання і креслення на ІПФ
Висновки
Бібліографія
Вступ
Актуальність
проблеми. Висуваючи перед школою задачі, обумовлені прискоренням
соціально-економічного розвитку країни на базі науково-технічного прогресу
перед нами постають основні шляхи і засоби їх успішного вирішення. Одним з них
є удосконалювання професійно-практичної підготовки вчителя – головної фігури в
складному процесі формування нової людини. Діяльність вчителя в сучасних умовах
наповняється новим змістом, що відрізняється ускладненням соціальних функцій,
практичною реалізацією комплексного підходу до навчання і виховання.
Ускладнення функцій учителя вимагає подальшого удосконалювання сформованої
системи навчання педагогічних кадрів, розробки нових технологій їхньої
професійної підготовки.
Немає в світі
більш гуманної і відповідальної професії, ніж педагог. У його руках
найкоштовніша цінність – людина! Учитель закінчується тоді, коли зупиняється в
навчанні. Життя змінюється, треба не відставати від нього. У контексті сучасності
серед освітян повинні поширюватись нові педагогічні технології, які б
відповідали вимогам сучасного навчально-виховного процесу. Потрібно відмовитись
від авторитаризму, уніфікованості, шаблону в освіті. Освіта не може бути
вдосконалена без принципового переосмислення ролі вчителя у навчально-виховному
процесі. Сьогодні педагог повинен навчитись управляти діяльністю як усього
колективу, так і кожного учня зокрема. Проте, це не можливо в межах традиційного
уявлення про педагогічний процес. Вища школа повинна бути спрямована на пошук
нових ефективних методів підготовки спеціаліста; вивчення сучасних педагогічних
технологій і їхню роль в навчально-виховному процесі. Саме тому темою
магістерської роботи є "Освітні технології підготовки спеціаліста на
інженерно-педагогічних (індустріально-педагогічних) факультетах ".
Мета роботи: Дослідити особливості і значення педагогічних
технологій у підготовці майбутніх спеціалістів на ІПФ, обґрунтувати
необхідність створення й використання нових навчальних технологій у
дидактичному процесі вищої школи.
Об'єктом дослідження виступає навчально-виховний процес ВНЗ
3-4 рівнів акредитації.
Предметом дослідження є сучасні педагогічні технології та
методи підготовки вчителів трудового навчання, креслення і безпеки
життєдіяльності.
Гіпотезою дослідження є припущення, що педагогічні технології
суттєво підвищують якість і ефективність навчально-виховного процесу у вищій
школі, зокрема підготовки спеціалістів на ІПФ.
Відповідно до теми, предмета й гіпотези нами визначено такі
завдання дослідження:
1.Проаналізувати графічну підготовку студентів
першого курсу (випускників ЗОШ) на основі контрольних зрізів з креслення,
виявити слабкі сторони у графічній підготовці першокурсників, намітити шляхи її
поліпшення.
2.Проаналізувати графічну підготовку студентів
в кінці вивчення курсу креслення на основі контрольних зрізів, переконатися у
правильності шліхів вивчення графічних дисциплін.
3.Визначити теоретичні засади вивчення
графічних дисциплін, як основи формування вчителя трудового навчання і
креслення.
Робота
складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної
літератури.
1. Проблема інтенсифікації
навчально-виховного процесу у вищій школі та шляхи її розвитку в сучасних
умовах
1.1 Проблема підготовки спеціаліста у вищій школі та пошук шляхів її
оптимізації
Проблеми розвитку людського фактору і суспільного прогресу
діалектично взаємозалежні. Сам час зробив ці проблеми важливими потребами
суспільства, оскільки якісно новий рівень розвитку нашої країни буде залежати
від росту її інтелектуального, культурного і морального потенціалу.
Передкризовий стан економіки на зламі
70–80-х рр. ХХ ст. негативно позначився на розвитку народного творення. Якщо в
народному господарстві в період застою знижувалися темпи росту продуктивної
праці, промислової продукції, капітальних вкладень, національного доходу, то в
системі розвитку скорочувалося введення в систему загальноосвітніх шкіл і
профтехучилищ, погіршувалася учбово-матеріальна база вузів і технікумів
знижувалася якість підготовки випускників навчальних закладів. Фінансові і
матеріальні ресурси необхідні для розвитку, виділялися з видаткової частини
державного бюджету, що залишилася, в останню чергу, помітно скорочувалася
частка витрат у складі національного доходу.
Найбільше гостро кризовий стан розвитку
проявився в падінні престижу знань, мільярдних втратах державних засобів на
підготовку фахівців, що не працюють за отриманою спеціальністю. Невідповідність
між розвитком народного розвитку й економіки виразилося в тім, що галузі
матеріального виробництва відчувають потребу у фахівцях з новітніх напрямків
розвитку виробництва, а навчальні заклади готують головним чином фахівців із
застарілих професій.
Під впливом науково-технічної революції
йде посилена інформатизація суспільства і сфери розвитку, на зміну традиційним
видам ресурсів приходить новий вид — інформація, що з кожним роком багаторазово
збільшується.
Разом з тим науково-технічна революція
загострила ряд загальнолюдських проблем: ядерної війни, екологічної, генетичної
загрози, проблему виживання людства, співвідношення технічної могутності людини
з його соціальним розумом, моральністю, турботою про рід людський. Тому
настільки важливо розвивати планетарне мислення вчителів, їхня відповідальність
за формування нового мислення підростаючих поколінь, нових норм їхнього
поводження з обліком не тільки національних, регіональних, але і глобальних
задач, що стоять перед людством.
Взаємозумовленість економіки й розвитку
очевидна. Динамічна економіка викликає необхідність постійного удосконалювання
розвитку, у свою чергу випереджальний розвиток впливає на прискорення
соціально-економічного прогресу.
Взаємозв'язок економіки й розвитку
виражається в зовнішніх і внутрішніх процесах взаємного розвитку. Зовнішні
процеси розвитку визначаються величиною національного доходу, що виділяється
суспільством на потреби розвитку за участю промислових підприємств у створенні
технічних засобів навчання, у розвитку матеріальної бази. Внутрішні процеси,
пов'язані з інтелектуалізацією виробництва, високим попитом економіки на
фахівців не тільки нових професій, але і на всебічно розвинутих працівників, що
володіють почуттям нового, творчо мислячих, відповідальних і дисциплінованих.
В умовах науково-технічної революції
розвиток є основою для подальшого професійного росту, для адаптації до
мінливих, умов виробництва. Ріст розвитку дозволяє підняти економіку країни на
якісно новий рівень розвитку, освоїти в короткий термін нову технологію і
випускати продукцію, що відповідає останнім досягненням науки і техніки.
Система розвитку сприяє вирівнюванню
загального рівня культури різних соціальних груп, веде до росту рядів
інтелігенції за рахунок робітників і селян, створює умови для більш тісного
спілкування між класами і соціальними групами. Розвиток не тільки готує
особистість до виконання економічних функцій, але і формує її соціальні і
духовні якості. Воно допомагає кожній особистості освоїти навколишню дійсність,
знайти в ній своє місце, активно включитися в громадське життя, не поступаючись
при цьому своєю індивідуальністю.
Розвиток тіньової економіки призвів до
перекосів не тільки в розвитку суспільного виробництва, але й у соціальній
сфері, духовному настрої суспільства. Тому що порушення органічного зв'язку між
мірою праці і мірою споживання деформує відношення до праці, стримує ріст його
продуктивності, розмиває такі моральні цінності, як трудовий ентузіазм, ідейна
переконаність, громадянський обов'язок, руйнує індивідуальність.
Одним із
проявів зрівнялівки в загальноосвітній школі стає вимога єдиного для всіх рівня
знань, умінь і навичок, установлення єдиного набору навчальних предметів,
однакового рівня оплати вчителів — без обліку якості їхньої праці, обов'язкове
середнє розвитку незалежне від здібностей і інтересів молодої людини, початок і
закінчення навчальних занять у всіх школах країни без обліку природнокліматичних
особливостей і навіть установлення єдиної шкільної форми для учнів незалежно
від віку, індивідуальності, традицій і звичаїв.
Зрівнялівка, безвідповідальність,
відсутність змагальності в матеріальному виробництві проявилися в школах і
вузах поганою якістю навчання, соціальною апатією молодих людей.
Особливу тривогу викликає стан здоров'я
школярів і студентів. Здоров'я — це не тільки відсутність хвороб і фізичних
дефектів, але і гармонія фізичних і духовних сил, витривалість,
урівноваженість, здатність протистояти шкідливим факторам навколишнього
середовища, успішне освоєння навчальної програми, активна участь у суспільному
житті, готовність до праці на благо суспільства.
Стара система планування почала суперечити
завданням й умовам розвитку народного господарства на сучасному етапі,
послабилися наукові основи розробки плану, посилився суб'єктивістський підхід
до вирішення великих народногосподарських проблем, став підриватися основний
принцип планування — збалансованість і пропорційність розвитку, процеси
виробничого і соціального розвитку були не узгоджені з планом. Ці недоліки
планування властиві і системі народного розвитку, тому що сьогодні немає
належної збалансованості і пропорційності в розвитку дошкільного і шкільного,
професійно-технічного і вищого розвитку, відстає в розвитку й
учбово-матеріальна база. Концепція загального середнього розвитку, перебудова
вищого розвитку не визначають його пріоритетів, слабко пов’язані з потребами
економічного і соціального прогресу, не підкріплені інвестиційними вкладеннями.
У системі розвитку недостатньо вирішені питання соціального розвитку і
задоволення потреб його працівників.
Як уже відзначалося, плани розвитку погано
погоджені і з довгостроковими народногосподарськими програмами,
соціально-економічними і науково-технічними розробками міністерств, відомств, а
також науковими дослідженнями і демографічними прогнозами. Удосконалювання
системи планування може бути основою для перебудови народного розвитку, тому що
основні принципи планування носять міжгалузевий характер. Насамперед варто
зупинитися на концептуальному підході до розвитку з урахуванням перебудови
суспільства і радикальної економічної реформи. Загальна концепція народного
розвитку повинна виходити з нової концепції сучасного соціалізму, якісних змін
у розвитку економіки, політики, ідеології, культури і науково-технічної
революції.
Кожен учень повинен знати економічну
стратегію держави на сучасному етапі, розуміти необхідність перетворення
ресурсозбереження у вирішальне джерело задоволення приросту потреб народного
господарства в паливі, енергії, сировині. Різнобічні економічні знання,
особливо про перехід підприємств на самофінансування і самоврядування,
допоможуть молодій людині зрозуміти своє місце в трудовому колективі, відчути
відповідальність за виконання отриманого завдання, оцінити роль і значення
суспільної власності, необхідність дбайливого відношення до неї, раціонального
використання ресурсів і робочого часу. Без достатніх економічних знань
неможливий ріст ініціативи й активності мас у керуванні виробництвом,
упровадженні технічних нововведень і раціоналізаторських пропозицій. Одержання
економічних знань прискорює процес формування соціальної зрілості молоді,
перетворення отриманих знань у переконання, в активну життєву позицію. Кожний
новий випуск школи повинен успішно і безболісно але включатися в нові
економічні відносини, бачити стратегічні цілі держави і боротися за їхнє
втілення в життя.
Крім того, необхідно знайти нові економічні важелі, що стимулюють
творчий пошук професорсько-викладацького складу. Наприклад, поряд з окладом, що
відбиває ступінь кваліфікації стаж роботи, доцільно ввести доплати за розробку
нових лекційних курсів, практичних занять з урахуванням заявок студентів і
досягнень науки і техніки, за винахід нових педагогічних технологій. З огляду
на складність визначення професійно кваліфікаційних розходжень, а також те, що
заробітна плата є сильним стимулом подальшого підвищення якості підготовки
фахівців, доцільно провести експеримент у вузах різного профілю з вироблення
найбільш оптимальних моделей оплати праці. Стосовно педагогічних вузів при
проведенні подібного експерименту бажано установити такий порядок, при якому
заробітна плата старшого викладача була б не нижче зарплати старшого вчителя і
вчителя-методиста, а зарплата народного вчителя при його переході в педвуз не
нижчою за мінімальний оклад доцента, що не має вченого ступеня. При такому
співвідношенні будуть створені необхідні умови для залучення на роботу в педвуз
народних учителів, вчителів-методистів і старших учителів.
При подальшому удосконалюванні оплати
праці вузівських працівників необхідно перебороти зрівнялівку, забезпечити
обґрунтовану диференціацію в оплаті праці, поставити її в залежність від
конкретного внеску кожного працівника в кінцеві результати праці. Для окремих
вузівських працівників, що домоглися видатних результатів, потрібно
встановлювати персональну оплату праці. Тут можна використовувати досвід
закордонних країн, коли в окремих випадках не працівника підбирають під оклад,
як це практикується в нас при проведенні конкурсу доцентів і професорів, а
встановлюють оклад працівникові з обліком його індивідуальних здібностей і
досягнутих результатів.
Науково-технічна революція здійснюється на
основі різнобічного і повного використання потенційних можливостей людини,
впровадження у виробництво новітніх технологій. В основних напрямках
економічного і соціального розвитку, намічено принципово нові технології —
електронно-променеві, імпульсні, біологічні, радіаційні, мембранні, хімічні й
ін. Ці технології, а також індустріальні, інтенсивні технології в рослинництві
і тваринництві, використання методів біотехнології і генної інженерії дадуть
можливість у кілька разів підвищити продуктивність праці. Під впливом
науково-технічної революції підвищуються вимоги до інтелектуальних і психічних
якостей, до фізичних можливостей людини в трудовому процесі, росте кількість
інформації, що людина повинна сприйняти і переробити. Значно зростає
інтенсивність спілкування людей, більш різноманітними стають його форми.
Найважливішою ланкою прискорення суспільного прогресу в нашій країні визнана
активізація людського фактора. У суспільстві склалося і зміцнилося розуміння
того, що воно не може ефективно функціонувати.
Поняття "людський фактор"
включає різноманітні функції, властиві людини не тільки в системі виробничого
відношення, але і соціальних, економічних, науково-технічних,
організаційно-управлінських і ін. Людський фактор виступає двигуном усіх змін у
матеріальному виробництві. Використовувані виробничі фонди відбивають минулий
рівень розвитку науки і техніки. Майбутні якісні зміни утримуються в поточних
розробках, у проектах або визрівають у свідомості людей. На думку економістів,
у сучасних умовах, працівник виступає як носій потреб, матеріалізованих у
попиті, і перспективах, що з'являються тільки у вигляді невідповідностей,
вузьких місць у виробництві і споживанні.
Ведуча роль людського фактора виявляється
у вихованні, утворенні, підвищенні кваліфікації, науці, технічних розробках і
ін., на всіх стадіях відтворення (обмін, розподіл, споживання). Людський фактор
є головною продуктивною силою суспільства, перетворювачем суспільних і
виробничих відносин, суспільної свідомості і духовного життя.
Прискорення суспільного прогресу не можна
розглядати без обліку досягнень науково-технічної революції, тенденцій і
протиріч її розвитку. Вона активно впливає на життя людини як у
соціокультурному, так і природно-біологічному аспекті. Однак темпи
науково-технічного прогресу істотно залежать від людського і соціального
факторів.
Наша країна в умовах економічного розвитку
вступає не тільки у світ роботів, електроніки, комп'ютерів і інформатики, але й
у світ максимального розвитку людського в людині — його інтелекту і гуманності,
унікальності і різноманіття його особистих проявів як у матеріальній, так і
духовній сфері. Під впливом науково-технічної революції темпи зміни нових
поколінь техніки стали стрімко випереджати темпи зміни поколінь працівників.
Тепер протягом активної трудової діяльності працівника (30—40 років)
відбувається 5-7 – кратна зміна поколінь техніки. І в цьому процесі вирішальна
роль належить людині, тому що в новій техніці матеріалізуються нові людські
знання. Однак у сучасних умовах багаторазово зросла не тільки упредметнена
роль, але і живих знань. Як справедливо зауважують фахівці, навіть найновіший і
швидкодіючий комп'ютер без відповідного програмного забезпечення і
висококваліфікованих програмістів, аналітиків буде тільки дорогим технологічним
брухтом. Відповідно до підписаних договорів у рамках державних планів вузи зобов'язані
забезпечувати на високому рівні підготовку і підвищення кваліфікації кадрів у
необхідній кількості й у встановлений термін, а галузі народного господарства і
підприємства — часткове відшкодування витрат на навчання кожного фахівця і
створювати умови для раціонального використання випускників.
Страницы: 1, 2, 3, 4
|
|