Навчально-виховні завдання курсу природознавства в початковій школі 
Серед
організаційних форм навчання природознавству особливе місце займає позакласна
робота. Вона є необов'язковою для всіх учнів і поєднує тих, хто цікавиться
предметом, хоче глибше й більше знати про природу, брати участь у різних
заходах, пов'язаних з її вивченням. Позакласна робота із природознавства
містить у собі індивідуальні, групові й масові види занять. Вони будуються на
основі навчального матеріалу, але по вільно обраній тематиці з урахуванням
інтересів учнів. Зміст позакласних занять повинен доповнювати й поглиблювати
програмні знання учнів, розширювати їхній кругозір, формувати практичні вміння
й навички. Всі організаційні форми навчання по природознавству взаємозалежні
між собою. На уроках учні одержують завдання для ведення фенологічних
спостережень, по постановці найпростіших досвідів у куточку живої природи, на
учбово-дослідній ділянці. Матеріал, вивчений на уроках, доповнюється,
конкретизується, узагальнюється на екскурсіях, при виконанні домашніх завдань. У
той же час результати досвідів, спостережень, виконаних за завданням учителя,
використовуються на уроках для підтвердження тих або інших теоретичних положень
або як опорні знання при формуванні нових понять. [2, 121] Закріплення цих
понять здійснюється через систему домашніх занять. Діти не тільки
запам'ятовують матеріал підручника, але й збирають новий про лісові рослини й
тварин. Зібрані дітьми відомості вчитель використовує на уроках.
У системі екологічного
виховання важливе місце займає природознавство. У процесі його вивчення діти
здобувають елементарні знання про єдність і розмаїтість навколишньої природи,
її охороні, знайомляться із картинами природи нашої Батьківщини, одержують
загальне уявлення про організм людини, на основі чого формуються гігієнічні
навички, настільки потрібні в житті кожної людини. Цим значення предмета не
обмежується. Основна ідея шкільного предмета природознавства складається в
розкритті й встановленні зв'язків між компонентами неживої й живої природи, у
поясненні впливу всіх компонентів природи на трудову діяльність людей, яка пов'язана
в значній мірі з використанням природи й відповідно до цього - вихованням
дбайливого відношення до неї. У процесі реалізації цієї ідеї створюються великі
можливості комплексного підходу до навчання підростаючого покоління. Відомо, що
вчитель, навчаючи, виховує й розвиває дітей.
Всі форми роботи з
дітьми початкової ланки при вивченні природи, повинні включати прийоми по
формуванню таких якостей, як доброзичливість, справедливість, дружба, особиста
відповідальність за спільну справу. Великі можливості в цьому плані закладені в
екскурсіях, на яких діти проявляють себе з різних сторін. Тут можна помітити
егоїстичні нотки в поведінці окремих учнів, недоброзичливість по відношенню один
до одного, невиконання норм поведінки. Завдання вчителя - вчасно помітити ці
негативні риски, а головне - попередити небажані прояви.
Із цією метою
вчитель передбачає такі прийоми, які виховують повагу учнів один до одного,
справедливість, особисту відповідальність за виконувану роботу [3, 68].
Проблема
співвідношення навчання й розвитку перебуває в стадії рішення. Успішно
вирішується вона психологами, але ще не одержала прийнятної конкретизації в
окремих навчальних предметах, у тому числі в природознавстві. Розвиваюче
навчання є засіб активізації пізнавальних процесів, спрямованих на усвідомлене,
більш швидке засвоєння знань учнями.
Коли говорять про
розвиваючі можливості навчання природознавству, то звертають увагу на зміст
предмета, логіку його побудови; чи відповідають вони виявленню
причинно-наслідкових зв'язків, у розкритті яких розвиваються багато рис
особистості школярів, їхня психічна діяльність, і, насамперед мислення.
Після встановлення
залежностей у неживій природі починається робота з виявлення зв'язків живої
природи з неживий. У початкових класах виявляється залежність зміни рослинності
від ступеня освітлення даної території сонцем і температури повітря. Спостереження
за життям рослин протягом року дозволяють дітям зробити висновок, що зі
зменшенням сонячного освітлення й зниженням температури повітря листки на
деревах і кущах починають змінювати своє фарбування, їхні черешки підсихають і
відламуються при подуві вітру. Так починається листопад - одне із примітних
осінніх явищ у природі.
Отже, програма по
природознавству передбачає виявлення найпростіших зв'язків і взаємозв'язків,
доступних розумінню учнів. У процесі встановлення зв'язків створюються
сприятливі умови для розвитку логічного мислення дітей [3, 69-70].
Надалі вивчення
природи свого краю розпадається на формування окремих груп понять, у яких
зв'язки здійснюються безпосередньо: поверхня - корисні копалини, погода - водойми,
погода - ґрунт й рослинність, рослинність - тваринний світ. При вивченні
природних поясів нашої Батьківщини вчитель керується зв'язками й залежностями
між положенням пояса стосовно екватора, висотою сонця, тривалістю зими й літа й
своєрідністю, що слідує звідси, рослинного й тваринного світу. Таким чином, встановлення
зв'язків між окремими природними компонент-найважливіша умова для формування
усвідомлених наукових знань при вивченні даної теми.
Розглянуті
приклади зв'язку й взаємозв'язку, закладені в предметі природознавства, являють
собою найважливіший засіб розвитку мислення учнів. Весь процес мислення при
виявленні зв'язків виражений в узагальненнях, ступінь яких поступово
ускладнюється в міру залучення нових понять. Первісний щабель узагальнень
проявляється в почуттєвому пізнанні: від відчуттів до сприйняттів, від
сприйнятті до уявлень. Почуттєвий етап пізнання має важливе значення в навчанні
молодших школярів, будучи фундаментом формування понять, суджень, умовиводів [19,
73].
У рішенні проблеми
виховання й розвитку учнів особливе значення належить уроку. На уроці, як
відомо, реалізуються всі поставлені перед школою завдання: пізнавальні,
виховні, розвиваючі.
Насамперед
керівники шкіл і працівники відділів народної освіти стежать за відповідністю
теми уроку програмі, наявністю плану й чітко поставлених завдань розвиваючого й
виховного характеру навчання, за доведенням завдань уроку до учнів. Мобілізувати
увагу учнів на вивчення матеріалу, поставити завдання уроку, намітити основні
шляхи вирішення цих завдань - найважливіша вимога сучасного уроку. На уроках
природознавства завдання уроку формулюються вчителем усно й письмово. Часто
письмова форма виражена у вигляді плану, записаного на дошці. План визначає
зміст і послідовність роботи. Це дуже важливий етап будь-якого уроку. Відомо,
що людина мислить тільки в тому випадку, якщо перед нею поставлене певне
завдання. Поставлені завдання визначають тип уроку й відповідно до нього - вибір
методів і прийомів, які будуть використані з метою активізації пізнавальної
діяльності дітей для вирішення основних завдань уроку.
Найважливіше
значення в розвиваючому й виховному навчанні надається науковості вивчення
навчального матеріалу. Керівник школи, методист визначає, на якій основі
формуються природознавчі уявлення, поняття, чи використовуються спостереження,
досліди, практичні роботи, наочні приладдя, чи дотримується послідовність
розгляду того або іншого явища або предмета, чи звертається увага на плавність
переходів від одного етапу до іншого, на логічність викладу матеріалу [19, 76].
Цінність уроку
полягає й у тому, що на ньому вирішуються виховні завдання. Одним з
найважливіших вимог до уроку є строго продумана система в повторенні й
закріпленні навчального матеріалу. Можна говорити про усвідомлене засвоєння
матеріалу в тому випадку, якщо учень може не тільки відтворити, але й
застосувати знання в нових ситуаціях. Тому повторення й закріплення матеріалу
повинне бути організоване завжди на новій основі. І якщо учень зможе вирішити
завдання в нових ситуаціях, використавши вже вивчений матеріал, тоді
безпомилково можна стверджувати, що знання ним засвоєні.
Отже, вище були
викладені основні вимоги до розвиваючого і виховного навчання на уроках
природознавства. Чи здійсненні вони? Так, але для цього вчителеві потрібно
серйозно готуватися до уроку, а найголовніше - організувати самоаналіз роботи. Часто
ми користуємося трафаретними або іншими прийомами й методами на уроці,
застосовуємо їх за традицією, як нас учать методики, іноді не замислюючись над
ними. Виявляється, такий самоаналіз - справа дуже складне й не кожен учитель
може відповістити на запитання, чому застосований ним той або інший прийом,
чому учням задане таке-то запитання, чому вони повинні виконати те або інше
завдання.
Система
природознавчих знань, яку опановують школярі в процесі навчання
природознавству, включає систему пізнавальних завдань. Поряд зі змістом знань
про природу, вона є методичною (педагогічною) умовою формування пізнавальних
інтересів. Саме шляхом введення завдань, які поступово ускладнюються (пізнавальних
завдань) реалізується навчання систематичним знанням про предмети і явища
природи. Крім того, пізнавальні завдання підвищують ефективність й
усвідомленість засвоєння навчального матеріалу, розвивають розумову діяльність
школярів.
Пізнавальні
завдання по природознавству включають завдання, питання й проблеми, які діти
вирішують у процесі оволодіння природознавчими знаннями. Кожне пізнавальне
завдання містить певну мету, має певний зміст і вимогу, оформлену часто у
вигляді запитання. За змістом навчального матеріалу пізнавальні завдання
класифікуються на кілька груп: завдання про неживу природу (сонце, погода,
водойми, ґрунти), про рослини, про тварин, про працю людей у різні пори року.
У навчальному
процесі варто виділити основні пізнавальні завдання, які розв'язуються протягом
усього навчального року, розділи програми або уроку, і частини, розв'язувані на
окремих етапах уроку:
1) принцип єдиного
цілого, тобто зміст всіх завдань повинен бути об'єднаний однією ідеєю (природознавчою
закономірністю). Такою ідеєю є залежність сезонних явищ у неживій і живій
природі від положення сонця на небозводі в різні пори року [23, 39] ;
2) принцип
ускладнення пізнавальних завдань: ускладнення навчального матеріалу; підвищення
ступеня його узагальнення; збільшення обсягу знань, якими повинен опанувати
учень.
Ускладнення
природознавчого змісту пізнавальних завдань полягає в послідовному включенні
нових "порцій" знань про природу. Так, спочатку вивчається об'єкт або
явище із зовнішньої сторони (ознаки погоди, форма, величина, колір й інші
зовнішні ознаки рослин і тварин).
Більш складні
завдання - про спосіб життя рослин і тварин, їхній розвиток й розмноження. Щоб
учень міг вирішити завдання типу "Як розвивається метелик-капусниця?",
він повинен знати цю комаху або тварину за зовнішніми ознаками, відрізняти її
від інших, схожих комах. Ще більш складні завдання, пов'язані з ознаками
природи в різні сезони.
Складні також
завдання, що відбивають умови життя живих організмів, які впливають на будову,
розвиток, розмноження, походження рослин і тварин. Приклади таких завдань:
"Чому дятел може жити тільки в лісі?", "Доведи, що білка - житель
лісу" і т. п [23, 42].
Інший напрямок в
ускладненні пізнавальних завдань пов'язаний з підвищенням ступеня узагальнення
знань учнів про природу. Прості із цього погляду пізнавальні завдання, змістом
яких служать конкретні одиничні явища й предмети, наприклад: "Як зимує
білка?", "Визначити температуру повітря в класі".
Природознавчі уявлення
характеризують досить високий ступінь узагальнення знань учнів. Завдання типу
"На які групи можна розділити тварин: лисиця, сорока, бджола, ведмідь,
горобець, мураха?", використовувані на перших уроках природознавства
вимагають узагальнених знань про тварин.
Ступінь
узагальнення пізнавальних завдань підвищується, якщо для їхнього виконання
учневі необхідно знати істотні ознаки групи явищ (учень повинен оперувати
поняттями): "Довести, що качка - птах", "До якої групи тварин відноситься
їжак?".
Завдання, що
вимагають умінь встановлювати закономірності явищ, представляють найвищий
рівень узагальнення. Завдання типу "Розкажіть про життя тварин у різні
пори року" найбільш важкі для учнів. Вони вимагають володіння такими
поняттями, як "тварини", "звірі", "птаха", "комахи",
вимагають знань узагальнених ознак життя тварин восени, узимку, навесні,
улітку, способів харчування й розвитку тварин.
Наступний напрямок
в ускладненні пізнавальних завдань характеризується кількісно: завдання, що
містять великий обсяг знань, необхідних для вирішення, - найскладніші. Наприклад,
завдання "Що це?" (показується зображення рослини) вимагає прямої
відповіді учня. Але щоб відповістити на запитання "Які звірі живуть у
наших лісах?", необхідно проміжне знання: що таке звірі? Для відповіді на запитання
про життя рослин або тварин у різні сезони учні також повинні мати проміжні
знання про рослини або тварини, їхню класифікацію в природі, про дерева, кущі,
трав'янисті рослини, звірів, птахів, комах, місця їхнього поширення в наших
лісах й охорону.
Таким чином,
програмою передбачене повідомлення дітям системи знань, які відбивають
найважливіші залежності й закономірності в тій або іншій області реальності. До
них відносяться уявлення про фізичні зміни агрегатного стану речовин (наприклад,
води), переміщенні тіл у просторі, про пристосовування рослин і тварин до умов
зовнішнього середовища, про деякі форми екологічних взаємозв'язків у природі й т.п.
В результаті в дітей удосконалюється наочно-образне мислення (розширюється коло
уявлень, з'являється здатність маніпулювати ними, видозмінювати їх й ін),
розвивається словесно логічне мислення (діти вчаться встановлювати
взаємозв'язок явищ, бачити їхню причину й наслідки, будувати логічні судження,
робити висновки й ін). У моральному плані розуміння залежності об'єктів й явищ
у природі є основою правильного відношення дітей до рослин і тварин.
Школярі виявляють
велику цікавість до фізичних явищ неживої природи. Підтримуючи цей інтерес
дітей, необхідно давати їм певні знання в даній області. Зупинимося докладніше
на змісті таких знань.
Формування уявлень
про різні стани речовин (твердий, рідкий, газоподібний), про їхній перехід з
одного стану в інший, наприклад, при тепловому впливі, про способи поширення
тепла (теплопровідності й конвекції) дозволяє показати характер і види змін
деяких предметів й явищ навколишнього середовища [21, 140].
Знайомство із
властивостями повітря (воно є всюди, має вагу, може стискуватися), магніту (притягає
до собі деякі металеві предмети), які виявляються в лабораторних умовах, дає
можливість продемонструвати школярам, як фізичні явища приховані від очей. Повітря
ми не бачимо, але легко можемо виявити, якщо ним надувати повітряну кульку; магнітне
поле також невидиме, але його цікава властивість чітко проявляється, як тільки
поблизу з'являються дрібні металеві предмети. Виявлення прихованих властивостей
предметів у процесі навчання, що відбувається під керівництвом педагога,
позитивно впливає на формування в школярів матеріалістичних уявлень про
природу, є основою розуміння більш складних фізичних явищ, досліджуваних у
школі.
Повідомлення
школярам знань про живу природу йде за трьома взаємообумовленими напрямками: взаємозв'язок
рослин і тварин із середовищем перебування, особливості їхнього розвитку,
різноманіття видів живих істот. При цьому головне - навчити дитину розуміти
зв'язок між живимо організмом і середовищем перебування.
Ріст і розвиток є
не що інше, як упорядкований в часі, строго послідовний ланцюжок взаємозв'язків
організму, що розвивається, із зовнішнім середовищем. Зв'язок третього поняття
- "різноманіття організмів" - з першими двома легко простежується,
якщо розглядати його як результат історичного розвитку. Це легко
продемонструвати на різних живих істотах, які пристосувалися до однотипних умов
життя. Спостерігаючи й доглядаючи за рослинами й тваринами у куточку природи,
діти постійно переконуються в тому, що все живе вимагає харчування (тварин
треба годувати, рослини - поливати й удобрювати), належних умов життя (рибам
потрібна вода певної температури, освітлення, рослини й ін.; птахам необхідний
повітряний простір, пісок, вода й ін). У результаті складається реальне уявлення
про живий організм [21, 148].
Розглянуті
приклади зв'язку й взаємозв'язку, закладені в предметі природознавства, являють
собою найважливіший засіб розвитку мислення учнів. Весь процес мислення при
виявленні зв'язків виражений в узагальненнях, ступінь яких поступово
ускладнюється в міру залучення нових понять. Первісний щабель узагальнень
проявляється в почуттєвому пізнанні: від відчуттів до сприйняття, від сприйняття
до уявлення.
Почуттєвий етап
пізнання має важливе значення в навчанні молодших школярів, будучи фундаментом
формування понять, суджень, умовиводів.
Природознавство як
навчальний предмет має великі можливості для навчання та виховання школярів. Освітні
завдання визначені змістом нової програми даного курсу. Учні початкових класів
одержують елементарні відомості про неживу й живу природу, знайомляться із
деякими видами виробництва й працею людей своєї області (краю), району, міста,
села. У зміст навчання й виховання даного курсу входить безпосереднє вивчення
дітьми об'єктів природи шляхом проведення спостережень, постановки дослідів з
рослинами й тваринами, ознайомлення школярів із трудовою діяльністю людини, а
також практична участь школярів у праці.
Страницы: 1, 2, 3, 4
|
|
