Методика використання лекційно-семінарської системи в аграрних технікумах і коледжах при вивченні дисциплін економічного профілю

Методика використання лекційно-семінарської системи в аграрних технікумах і коледжах при вивченні дисциплін економічного профілю

ТЕМА:

„Методика використання лекційно-семінарської системи в аграрних технікумах і коледжах при вивченні дисциплін економічного профілю"

План

Вступ

1. Лекційно-семінарська система організації вивчення економічних дисциплін

2.1 Лекція - основний метод вивчення економічних дисциплін

2.2 Семінарське заняття як основна форма організації контролю знань дисципліни.

2.3 Модульна система організації вивчення економічних дисциплін.

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

Вступ.

Актуальність теми

Основною формою навчання в вищих навчальних закладах являється лекційно-семінарські заняття.

Використовуючи лекції і семінари викладач допомагає вихованцям набути нові знання ,формулювати нові проблеми , робити відкриття, висновки , бачити реальну оцінку своїх знань.

Заняття - лекція - це насамперед залучення студентів до творчої діяльності на навчальному матеріалі. Це заняття роздумів викладача й студентів. Його необхідно підготувати й провести так, щоб при розгляді теми було забезпечено належний науковий рівень викладу досліджуваного матеріалу і, з іншого боку, його доступність та евристичність. Саме під час лекції пробуджується інтерес студентів до навчальної діяльності.

Семінари ж характеризуються насамперед двома взаємозалежними ознаками: самостійним вивченням студентами програмного матеріалу й обговоренням на занятті результатів їхньої діяльності. На таких занятях студентах вчаться виступати з тематичними повідомленнями, дискутувати, відстоювати свої судження. Семінари сприяють розвитку евристичних умінь студентів, підвищенню культури спілкування.

Велику цінність мають евристичні семінари.

Евристичний семінар — це форма занять, що забезпечує створення студентами особистих освітніх продуктів (ідей, понять, методів, способів діяльності).

Семінарські заняття — це ефективна форма організації самостійної роботи студентів, засіб підвищення ефективності навчання. їх дидактичні цілі полягають у поглибленні знань і вдосконаленні умінь студентів, узагальненні, повторенні і систематизації вивченого, активізації пізнавальної самостійності .

Важливою методичною вимогою до проведення уроків-семінарів є зменшення керівної ролі педагога. Під час підготовки до семінарів студенти розширюють свої знання, вивчають додаткову літературу і водночас розвивають уміння самостійно здобувати знання. Ще однією прикметною особливістю семінарів є те, що вони можуть набувати форми дискусій (наприклад, найбільш раціонального способу розв'язання тієї чи іншої задачі).

Об'єкт, предмет і мета дослідження.

Об'єкт дослідження: лекційно - семінарська система вивчення організації вивчення дисциплін економічного профілю в Брацлавському агроекономічному коледжі ВДАУ.

Предмет: методика проведення лекційно - семінарських занять при вивченні економічних дисциплін.

Мета дослідження: дослідити методику проведення лекційних, семінарських занять.

Завдання дослідження.

Завдання:

1. Познайомитись з видами, структурою лекційних і семінарських занять.

2. Дослідити методику проведення лекційно-семінарських занять при вивченні економічних дисциплін в Брацлавському агроекономічному коледжі ВДАУ.

3. Дослідити організацію модульної системи вивчення дисциплін економічного профілю.

1. Лекційно-семінарська система організації вивчення економічних дисциплін

1.1 Лекція - основний метод вивчення економічних дисциплін

Широке застосування в навчальних закладах різних рівнів акредитації має лекція, яка відрізняється від розповіді та пояснення тим, що використовується для розгорнутого теоретичного повідомлення, наукового аналізу та обґрунтування складних і об'ємних наукових проблем

її типові ознаки — системність, логічна послідовність, строга структурність, наукова обґрунтованість, які полегшують її сприйняття і розуміння; тривалість (як правило, дві навчальні години); запис плану і рекомендованої літератури; введення і характеристика певних загальних і наукових аспектів; розкриття й деталізація навчальної проблеми; завершальні висновки педагога; відповіді на запитання учнів.

Розрізняють кілька типів навчальних лекцій. Наприклад, В. Оконь їх розподіляє на традиційні (зміст матеріалу дається в готовому для запам'ятовування вигляді), проблемні (аналізується певна наукова або практична проблема) і розмовні (ґрунтується на переплетенні розмовних фрагментів лекції з відповідями слухачів або виконанням ними певних теоретичних чи практичних завдань).

За відповідної підготовленості студентів можна також застосовувати:

•курсові та монографічні лекції;

•лекції-дискусії;

•лекції-консультації;

•програмовані лекції;

•лекції з використанням техніки зворотного зв'язку.

Безумовно, ці види лекцій активізують навчально-пізнавальну діяльність студентів і сприяють підвищенню ефективності дидактичного процесу. Вони характеризуються проблемністю і концептуальністю(ДОДАТОК 1).

В навчальній практиці ми передусім використовуємо традиційні і проблемні лекції. Добір виду лекції залежить від багатьох факторів. МИ повинен враховувати рівень освіти студентів, наявність у них певних навичок і вмінь, зміст і особливості навчальної дисципліни тощо. Отже, лекцію, незалежно від її виду, можна проводити, тільки маючи впевненість у її доцільності, у відповідній розумовій підготовленості студентів і їхній здатності до активної роботи.

В іншому разі доцільною буде лекція-бесіда, під час якої значно спрощується зміст навчального матеріалу, більш детально аналізуються проблеми, підтримується тісний контакт педагога з студентами, з'ясовується рівень і глибина засвоєння матеріалу лекції. Особливість лекції-бесіди полягає в тому, що ми, висуваючи навчальні проблеми, обмірковуємо вголос, наводимо докази та анти докази, надає можливість студентам відповідати на поставлені запитання і обмінюватися думками, допомагає їм самостійно робити висновки для практичної діяльності.

Прийнявши рішення проводити лекцію, ми повинні досконало визначити її вид і зміст. Робота над змістом лекції включає добір і опрацювання матеріалу відповідно до рівня розумового розвитку більшості студентів. Вдале її читання вимагає вміння подавати навчальний матеріал, певної інтонації, темпу мовлення, міміки і жестикуляції.

Рішення щодо методики проведення лекції приймаємо самі. Молоді педагоги обов'язково повинні мати текст лекції, а також усвідомлювати необхідність підтримання постійного контакту з аудиторією. Безумовно, просте озвучення тексту лекції не сприяє такому контактові. З цією метою рекомендується пов'язувати матеріал, який вивчається, з життєдіяльністю навчального закладу, актуальними проблемами країни та світу. Від педагога вимагається:

по-перше, доведення до студентів за найкоротший час якомога більшого обсягу спеціальних та інших знань;

по-друге, сприяння формуванню рис громадянина Української держави;

по-третє, надання фахової допомоги в самовдосконаленні

студентів;

по-четверте, формування і розвиток мотивації навчально-пізнавальної діяльності та майбутньої професійної діяльності.

Незалежно від форми проведення й дидактично-виховних завдань лекція складається з трьох частин: вступної, основної та заключної(ДОДАТОК 2,3). У вступній частині студенти отримують інформацію про цілі, тему, актуальність і проблеми лекції. Основна частина дає всебічний аналіз проблем, які вивчаються, та їх систематизацію. В заключній частині коротко аналізуються розглянуті під час лекції проблеми, формулюються висновки і визначаються завдання для самостійної роботи.

Навчальна практика свідчить про те, що ефективність лекції залежить від таких факторів:

—старанної підготовки основних положень лекції та їх наукової й методичної обґрунтованості;

—доречного забезпечення лекції наочними та іншими засобами;

—відповідного оформлення та технічного забезпечення місця проведення лекції;

—вдалого, невимушеного початку лекції;

—постійного підтримування двостороннього інтелекту ально-емоційного контакту з учнями, заохочення до діалогу, доведення змісту лекції не за допомогою гасел та загальних

слів, а науковою аргументацією;

—доступного, послідовного й дохідливого викладу матеріалу та його зв'язку з попереднім навчанням і соціальною практикою;

—застосування під час лекції різноманітних прийомів активізації уваги студентів та актуалізації їхніх знань (наприклад пояснення, ілюстрація, демонстрація, фільм, телебачення тощо);

—прагнення зробити лекцію не тільки джерелом певних знань, а водночас надати їй консультаційної та орієнтовної функції щодо подальшого самостійного вивчення й дослідження студентами даної навчально-пізнавальної проблеми;

—синхронізації змісту матеріалу, що викладається, з відповідними навчальними посібниками, підручниками, інструкціями та засобами наочності;

—простого, природного, емоційно насиченого і науково ґ викладу змісту лекції;

—конспектування основних положень лекції як її обов'язкового елемента;

—урахування групових та індивідуальних інтересів учнів тощо.

1.2 Семінарське заняття як основна форма організації контролю знань дисципліни

Семінарське заняття багато в чому подібне до бесіди. Проте проблеми теоретичного й практичного характеру обговорюються більш ґрунтовно, всебічно і глибоко. Це колективний науковий пошук певної навчальної проблеми і шляхів її ефективного розв'язання. Учасники заняття аналізують проблему, виявляють причинно-наслідкові зв'язки, висувають шляхи її оптимального вирішення, відповідають на запитання і дискутують.

Умовно можна сказати, що семінар — це творче поєднання позитивних властивостей бесіди й дискусії, але на більш високому методичному, науковому й теоретичному рівні, що передбачає відповідну підготовленість суб'єктів учіння. Проводиться, як правило, зі студентами, які мають відповідну підготовку й досвід самостійного вивчення складних наукових і практичних проблем.

Для забезпечення дієвості семінару рекомендується дотримуватися .вищевикладених рекомендацій і побажань щодо проведення бесіди й дискусії.

Ефективність семінару залежить від попередньої роботи педагога (організаційно-технічний, теоретичний і методичний напрями якої найбільш оптимальні) й студентів, їх активної і творчої взаємодії. (Додаток 4)

Готуючись до семінару ми:

—складаємо плану семінару з визначенням основної та додаткової літератури;

—опрацювуємо методичні вказівки для студентів;

—аналізуємо дидактичні, виховні і методичні підсумки попередніх семінарів і роботу над їх удосконаленням;

—вивчаємо рівні ознайомленості студентів з проблемами семінару і визначення змісту їх самостійної роботи;

—організовуємо індивідуальні і колективні консультації з студентами;

—надаємо допомогу студентам у самостійній роботі з літературою;

—підготовлюємо виставки літератури, наочних посібників та інших засобів забезпечення семінару;

—проводимо інструктаж доповідачів і допомогу їм у написанні доповідей;

— готуємо місця проведення семінару тощо.

Готуючись до семінару, студенти повинні:

—ознайомитися з планом семінару, основною і додатковою літературою;

—розробити проблеми, які вимагають додаткового вивчення; —визначити план підготовки до семінару; —отримати консультації у керівника семінару; —занотувати основні положення, що стосуються розв'язання навчальної проблеми;

—підготувати реферати, доповіді тощо.

Слабка або недостатня підготовка будь-якої сторони не сприяє досягненню навчальної та виховної мети і взагалі може спричинити неуспіх усього заняття. Педагогу необхідно звернути особливу увагу на цей аспект. Можна сказати: якою була підготовка до семінару — таким буде результат.

Добре підготовлений і проведений семінар виконує свої основні функції — пізнавальну і виховну. Він також має допоміжну функцію — контрольну, яка дає змогу оцінити рівень опанування учнями програмного матеріалу, внести в дидактичний процес певні корективи.

Отже, семінар — це основний вид занять для поглиблення і закріплення знань, формування переконань та розвитку особистості учня.

Можемо виділити основні вимоги до семінару:

• продуманість змісту теми, її проблем та методики обговорення;

• визначення цілей, дидактичних і виховних завдань заняття;

•проблемна постановка запитань;

• увага до стрижневих питань та логіки їх розкриття;

• постійне керування перебігом семінару, створення атмосфери невимушеності, полемічності й творчої активності;

• стимулювання дискусії;

• забезпечення всебічного розгляду й аналізу навчальних проблем, об'єктивна оцінка виступів і відповідей, своєчасне їх коригування;

• орієнтація студентів на подальшу самостійну роботу над навчальним матеріалом тощо.

1.3 Модульна система організації вивчення економічних дисциплін

Відповідно до сучасних тенденцій розвитку суспільства для системи освіти більш характерними стають такі принципово нові риси, як динамізм, варіативність. Вітчизняна й зарубіжна практика показують перспективність принципово іншого щодо організації і технології модульного навчання, яке характеризується випереджаючим вивченням теоретичного матеріалу укрупненими блоками - модулями, алгоритмізацією навчальної діяльності, завершеністю й узгодженістю циклів пізнання та інших циклів діяльності.

Орієнтація на науковий підхід до розв'язання практичних проблем - це основний шлях підготовки спеціалістів економічних спеціальностей, спроможних кваліфіковано вирішувати суперечливі питання сучасності. У зв'язку з цим при вивченні економічних дисциплін висвітлюються ґрунтовні теоретичні положення, що містять загально та конкретно-методологічні і власне і теоретичні модулі.

Сучасні вимоги до навчального процесу потребують впровадження інноваційних технологій навчання. Вони можуть бути найрізноманітніші. У нашому коледжі при викладанні економічних дисциплін, зокрема, дисципліни «Контроль і ревізія», з 1990 року застосовується модульний метод навчання. Досвід роботи показав, що це один з кращих методів для підвищення рівня якості навчального процесу.

Модульний блок (модульна одиниця) - це логічна і прийнята частина роботи у межах виробничого завдання, спеціальності або професії з чітко позначеним початком і кінцем, яка звичайно не поділяється на дрібніші частини.

Весь курс дисципліни - це методично розроблений модуль, побудований на підставі професійно модифікованої характеристики молодшого спеціаліста та освітньо-професійної програми.

Модуль дисципліни розбитий на п'ять модулів-частин курсу, які мають повне самостійне значення і складені з близьких за змістом тем або розділів. Дисципліна вивчається в III та IV семестрах.

Власне теоретичні модулі, як інтегративна властивість, передбачають оволодінням системним змістом економічних дисциплін і спільних з ними наук та націлюють студентів на усвідомлення ними перспективних тенденцій розвитку економічних наук, на оволодіння цілями, змістом, засобами, методами, формами, прийомами економічних наук .

Робота з «Контролю і ревізії» за системою модульного навчання починається з перебудови робочої програми, яка складається з послідовно розташованих модулів. Кожному модулю визначається логічно обгрунтована система контролю знань (тести, реферати, контрольні роботи тощо). Робоча навчальна програма має частково змінений зміст і форму, як блоку форм, що завершують цикл даного матеріалу окремого модуля: лекція - групова диференційована або практична робота - контроль знань.

Робоча навчальна програма складається з таких структурних одиниць: кваліфікаційні вимоги до знань і умінь студентів, тематичний план, зміст навчального модуля, методичне забезпечення навчального модуля, питання для самостійної роботи й самоконтролю знань студентів, засоби та форми поточного та підсумкового контролю, критерії оцінки.

На початку вивчення дисципліни викладач пояснює студентам особливості модульно-рейтингової системи навчання. Приступаючи до вивчення кожного модуля, викладач визначає цілі з проблеми, яка вивчається, ознайомлює студентів з темами, з яких складається модуль, контрольними запитаннями до заліку і варіантами тестування за цими темами, літературою, .видами занять, графіком проведення заліку та тестування, кращими творчими роботами студентів.

Вивчення кожного модуля складається з теоретичного, практичного блоків та блоку контролю та самоконтролю. Вивчення теми навчального матеріалу відбувається не за частинами, а узагальнено на лекціях (фактологічних, проблемних) з визначенням опорних понять, категорій, закономірностей на семінарських заняттях. Під час навчання проводяться заняття-дискусії, ділові ігри, але переважають лекційні заняття. Для прищеплення студентам навиків практичної роботи передбачено практичні заняття. Під час опрацювання кожного модуля, студенти з'ясовують доцільність отримання знань та вмінь для подальшої роботи.

Практичний блок, оснований на теоретичних положеннях, передбачає розробку технології формування у студентів комплексних умінь з контрольно - ревізійної роботи. Процес засвоєння знань відбувається за шістьма рівнями:

1.На рівні пізнання студенти демонструють знання фактів, термінологій, структур, теорій, принципів, законів, тенденцій розвитку економічного контролю.

Страницы: 1, 2, 3