Методика проведення теоретичних занять
У заключній лекції
підбиваються підсумки вивченого і викладеного матеріалу з даного предмета з
даного предмета в цілому через виділення вузлових питань лекційного курсу і
зосередження уваги на практичному значенні здобутих знань для подальшого
навчання і майбутньої професійної діяльності студентів. Спеціальним завданням заключної
лекції є стимулювання інтересу студентів до глибшого вивчення даного предмета,
визначення методів самостійної роботи в даній галузі.
Лекційний метод
навчання - специфічний спосіб упорядкованої цілеспрямованої суспільної
діяльності викладача і студентів, обміну науковою інформацією, руху
пізнавальної діяльності студентів, та керування нею з боку викладача з метою
досягнення певних навчально-виховних завдань [2,159].
Організація
лекційних занять. Організаційні питання читання лекцій важливий аспект діяльності
викладача, кафедри і взагалі коледжу. Тривалість лекційного заняття не
перевищує двох академічних годин. Інколи лекція триває 60 - 80 хв. без перерви.
Згідно з відповідним інструктивним листом Міносвіти лекції, як правило,
проводяться на початку навчальних занять, а їх сумарна тривалість протягом
одного дня не повинна перевищувати чотирьох академічних годин [1,412].
До читання лекцій
залучаються найбільш досвідчені і кваліфіковані викладачі, які мають високу
методологічну і методичну підготовку, володіють культурою слова. Асистенти і
викладачі, які не мають вченого ступеня, можуть залучатися до читання лекцій
лише за рішенням директора навчально закладу або Міносвіти України. Кожний
лектор зобов'язаний подати для розгляду на засіданні кафедри робочий календарно
- тематичний план і технологічну карту з розгорнутим обґрунтуванням його змісту
та методичної побудови. У цих документах мають бути вказані також сучасні
технічні засоби навчання, наочно-ілюстративний матеріал, передбачені всі
доцільні види екранних засобів, звукозапису, таблиці і графіки, що ілюструють і
доповнюють матеріал лекцій. Лекційні аудиторії повинні бути пристосовані для
використання ТЗН, а щодо обладнання, естетичного оформлення і місткості мають
створювати сприятливі умови для читання лекцій викладачами, сприйняття
конспектування і засвоєння навчального матеріалу студентами. Кафедри
зобов'язані цілеспрямовано формувати фонди ілюстративних матеріалів,
удосконалювати застосування навчальної техніки. Кожний лекційний курс має
забезпечуватись необхідною кількістю високоякісних навчальних і методичних
матеріалів, розрахованих на аудиторії і самостійні заняття студентів. З цією
метою для кожного навчального предмета має бути розроблений комплекс науково - технічного
забезпечення його викладання та вивчення. У бібліотеці навчального закладу
фонди підручників і навчальних посібників мають відповідати співвідношенню 1: 3
(одна книга на трьох студентів). З окремих розділів і тем курсу, що не дістали
відображення у наявній навчальній літературі, слід практикувати видання лекцій.
Слід також відпрацювати і відтиражувати методичні вказівки для студентів [2,462].
На кафедрах,
звичайно ж доцільно розробити і здійснити захід, які б забезпечили ефективний
контроль за тим, наскільки успішно студенти засвоїли лекційний матеріал. З цією
метою практикуються, зокрема, колоквіуми з пройдених частин лекційного курсу,
вибіркове ознайомлення з конспектами лекцій, опитування студентів на початку
або протягом лекції тощо. Досить часто викладачі застосовують анкетування
студентів, а також контрольні роботи і відвідування лекцій своїх колег [ЗО, 123].
Практикується
також організація внутрішньовузівських і міжвузівських конкурсів на кращого
лектора, проведення відкритих лекцій відомими ученими, які
володіють лекторською
майстерністю, регулярне моральне і матеріальне стимулювання викладачів, що
досягай успіху у проведенні лекцій [30,124]. Активізація навчально - пізнавальної
діяльності студентів
Навчально - виховний
процес повинен, по-перше, бути імітацією того середовища в якому живуть і
трудяться студенти; по-друге, повинен містити в собі і конкретну мету, завдання
і проблеми суспільної і трудової діяльності людей; по-третє, забезпечувати
формування у студентів здібностей вирішувати практичні завдання, змінювати і
покращувати той предметний світ, в якому вони живуть і трудяться [4,46].
Активне навчання
повністю відповідає цим потребам. В його основі лежить принцип безпосередньої
участі, яка зобов'язує викладача зробити кожного студента учасником навчально -
виховного процесу, діючим, ведучим пошук шляхів і способів рішення проблем в
навчальному курсі.
Методи активного
навчання дозволяють формувати знання, уміння і навички шляхом залучення
студентів до активної навчально - пізнавальної діяльності. Методи активного
навчання, наприклад, використовує майстер-наставник, передаючи професійні
навички своєму підопічному. Участь в наукових експериментах - це також
підготовка майбутнього вченого [18,150].
Поняття "методи
активного навчання" поширюються на досить широку групу прийомів і способів
проведення практичних і теоретичних занять. Ось деякі з них: аналіз конкретних
ситуацій, рішення проблемних задач, ділові - операційні і імітаційні - ігри; робота
з діловими паперами і т.д. [7,12].
Проблемне навчання
- один з типів розвиваючого навчання, істотною відмінністю якого є зближення
психології мислення людини з психологією навчання. Проблемне навчання
найповніше відповідає завданням розвитку творчого мислення студентів. Суть
проблемного навчання полягає в пошуковій діяльності, яка починається з
постановки питань, розв'язання проблем і проблемних завдань, закладених у
навчальних програмах і підручниках, у проблемному викладі й поясненні знань
викладачем, у різноманітній самостійній роботі студентів. У проблемному
запитанні, на відміну від не проблемного, завжди є прихована суперечність. Усвідомлена
суперечність - одна сторона проблемної ситуації. Велике значення має також
мотиваційна сторона проблемної ситуації, наявність в студента такого рівня
знань, умінь і навичок, який був би достатнім, щоб почати пошук невідомого
результату або способу виконання завдання. Інакше студент не "прийме"
проблеми й вона втратить значення навчальної [9, 271].
Ділові ігри міцно
зайняли одне з перших місць серед найбільш перспективних методів навчання. Вони
використовуються для тренування, розвитку творчого мислення, формування
практичних вмінь І навичок, вони дозволяють стимулювати увагу і підвищувати
інтерес до занять, активізувати і загострювати сприйняття учбового матеріалу [9,145].
Ділова гра - це в
визначеному стилі репетиція виробничої чи суспільної діяльності людини. Вона
дає можливість програти практично любу конкретну ситуацію в особах, що дозволяє
краще зрозуміти психологію людей, стати на їх місце, зрозуміти, що ними керує в
той чи інший момент реального часу студент, виконуючи роль, наприклад,
бригадира чи нормувальника, привчається враховувати професійні і керівницькі
інтереси людей, які його оточують [4,49].
В системі
активного навчання використовують п'ять модифікацій ділової гри. Підготовка ділової
гри починається з розробки сценарію - "дзеркального " відображення
ситуації і об'єкту. В змісті сценарію мають бути: навчальна мета
заняття, опис
проблеми, що вивчається, обмовлення поставленої задачі, план ділової гри,
загальний опис процедури гри, зміст ситуації і характеристика дійових осіб [26,
144].
Тест - прийом
активної самостійної роботи. Це стандартизовані заняття, за результатами
виконання яких судять про психофізичні і особисті характеристики, знання,
вміння, навички студентів які тестуються. Тести різні по своєму напрямку,
багатогранності мети. Тести бувають інтелектуальні, профорієнтаційні,
педагогічні, психологічні і т.д. Тести - запитання бувають відкритого і
закритого, розгорнутого типів. Розрізняють тести для виявлення рівня знань,
вивчення характерів, професійних досягнень, інтелекту, здатностей і ін.
Навчальна сутність
тестів проявляється в підборі оптимальних тестів на знання, які відповідають
темі, виявлення знань, вмінні вибирати ту чи іншу відповідь, положення,
твердження [5,18].
В педагогічній
практиці використовують різні види тестів:
тести досягнень,
які призначені для з'ясування рівня засвоєння знань, умінь в процесі навчання,
по завершенні вивчення теми, розділу або всієї навчальної дисципліни, при
атестації випускників по закінченні навчального закладу;
тести інтелекту,
які повинні з'ясовувати стан мислення, пам'яті, уваги та інших характеристик
психічного розвитку особи.
Тести досягнень,
що використовуються для визначення рівня професійної підготовки фахівців,
отримали назву тести професійної компетенції [9, 123].
Тести професійної
компетенції - це система контрольних завдань стандартизованої форми,
орієнтованих на вимір і оцінку обсягу, повноти, системності, міцності та осмислення
професійних знань, а також дієвості і самостійності умінь випускника вищого
навчального закладу, які дозволяють порівняти рівень його досягнень у процесі
професійної підготовки з еталонними вимогами освітньо-кваліфікаційної
характеристики до професійних умінь, які характеризують здібність і здатність
випускника виконувати соціально-виробничі функції на певному рівні кваліфікації
та кваліфікаційної спеціалізації в конкретній сфері праці.
Тести професійної
компетенції є важливою складовою частиною всього комплексу підсумкової
атестації та одним із методів комплексної оцінки якості підготовки випускника
вищого навчального закладу для виконання професійної роботи на первинних
посадах, спроможності І готовності його виконувати виробничі функції і вирішувати
типові задачі професійної діяльності.
Модульна система
організації навчального процесу спрямовує викладачів і студентів на постійну
творчу працю, активізує мотиваційну сферу і нові стимули до навчання, руйнує
"непорушність" усталених " залізобетонних " споруд лекційно
- семінарського навчання, пропонуючи натомість справжній демократизм вищої
освіти, право на вільне, особистісне волевиявлення кожного студента і викладача.
Досвід
запровадження модульної організації навчання дає підстави для подальшого розширення
дослідно - експериментального навчання за циклами предметів (гуманітарні,
технічні, фізико - математичні, природничі), за спеціалізаціями і роками
навчання з урахуванням науково - технічної бази, перспектив розвитку освіти
тощо [21,41].
До засобів
навчання відносять наочні посібники, технічні засоби навчання, обладнання для
лабораторних занять, дидактичні матеріали, навчальну літературу, станки,
інструменти і матеріали для трудового навчання і ін.
Основними видами
наочних посібників в умовах коледжів і технікумів є плакати, схеми, діаграми,
таблиці, графіки, макети, демонстраційні прилади і посібники [3,126].
До технічних
засобів навчання відносяться діапозитиви, кодопозитиви, діафільми, кінофільми,
відеофільми, магнітні записи, які застосовуються за допомогою спеціальної
кодопроекційної апаратури - кодоскопів, діапроекторів, відеопроекторів,
відеомагнітофонів, магнітофонів, програвачів і сучасних персональних
комп'ютерів.
Зараз широко
поширеним видом технічних засобів навчання є персональні ЕОМ, які
використовуються як для навчання так і для контролю за якістю знань студентів [28,13].
Обладнання для
лабораторних робіт включає в себе набори для проведення дослідів і випробувань
на заняттях, установки для лабораторних робіт, прилади для проведення
практикумів які передбачаються учбовим планом і програмами.
За останні роки
дуже отримали поширення дидактичні роздаткові матеріали, які містять в собі картки
для диференційованої роботи з найбільш підготовленими і відстаючими студентами,
картки з завданням для проведення вправ всіма студентами групи, засоби
індивідуальної наочності, які включають в себе креслення, малюнки до завдань,
картки - консультації, які полегшують виконання завдань, плани вивчення теми,
матеріали для дидактичних ігор, а також для виконання програмованих вправ [22,
38].
Для навчання
широко використовується різноманітна навчальна література: підручники,
посібники, збірники задач, вправ, контрольних робіт, методичні рекомендації для
викладачів, навчальні альбоми і ін.
Ефективному
застосуванню засобів навчання сприяє кабінетна система. Кабінет - це навчальне
приміщення, обладнане наочними посібниками, навчальним обладнанням, меблями і
пристосуваннями, в якому проводяться заняття, факультативні заняття, виховна
робота з студентами. Вся ця робота здійснюється з допомогою широкого
використання технічних засобів навчання, демонстрації дослідів, проведення
самостійних експериментальних, лабораторних, практичних робіт, робіт з книгою,
довідковим і роздатковим матеріалом [3,413].
Окрім основного
навчального обладнання і технічних засобів навчання в кабінетах корисно мати
краєзнавчий матеріал, набори кращих письмових, креслярських, конструкторських і
інших робіт, які були виконані студентами, інструменти і матеріали для ремонту
і виготовлення посібників. Цілеспрямовано вести картотеку навчального
обладнання для вивчення кожного питання програми, картотеку із завданнями для
здійснення індивідуального підходу при навчанні, організації самостійних робіт
і вправ студентами, проведення контрольних робіт. В кабінеті повинні бути
журнали ввідного і періодичного інструктажу по техніці безпеки для студентів [28,
96].
В учбових
кабінетах складають діатеки діафільмами, серіями діапозитивів і посібників для
кодоскопа та фонотеки з записами.
Необхідно
забезпечити комплексне застосування всіх засобів навчання, які представляють
можливість викладачу найкращим чином використати функціональні особливості
обладнання.
Вибір засобів
навчання в процесі проведення занять визначається завданнями, змістом заняття,
а також вибраними методами вивчення відповідної теми [22,44].
В останні роки, як
засіб навчання почали широко використовуватись персональні комп'ютери. Також
вони використовуються при вивченні дисципліни" Основи електроніки і
мікропроцесорної техніки". Тут вони грають важливу роль об'єкту вивчення і
приладу, яким повинні навчитися користуватися студенти.
Для застосування
комп'ютерів в навчальному процесі необхідне спеціальне програмне забезпечення. Програми
для комп'ютерів розробляються спеціалістами, які володіють навичками їх
розробки [28,138].
Для вивчення
предмету "Основи електроніки і мікропроцесорної техніки " застосовуються
такі програми, як: Е1Сад, за допомогою якої створюються документи, які потрібні
для електронно - технічних завдань, такі як кругові діаграми, термінальні і
об'єднувальні діаграми, списки частин і замовлень, списки змісту, списки
провідників, загальні технічні діаграми, списки прив'язок і т.д.; завдяки якій
можна створювати, редагувати і розповсюджувати документи, які містять в собі
графіки і діаграми, креслення і схеми, яка виконує багато задач для підтримки
наукових і інженерних робіт, починаючи від збирання і аналізу даних до розробки
додатків, нова версія потужного професіонального пакету для математичних
розрахунків в науці і техніці; програма для моделювання процесів розрахунку
електронних пристроїв на аналогових і цифрових елементах [6,233].
Великі можливості
відкривають комп'ютери в навчальному процесі для індивідуалізації контролю за
якістю засвоєння студентами учбового матеріалу. Ведучим тут є самоконтроль
студентів, в ході якого вони виявляють помилки, шукають шляхи їх усунення на
основі виконання циклу вправ програмованого типу.
Спеціальними
фізіолого-гігієнічними дослідженнями встановлені оптимальні нормативи
подовженості занять студентів з комп'ютером, щоб попередити втомлюваність, а
також напруження очей. Все це буде гарантувати ефективне, раціональне,
гігієнічно обумовлене використання комп'ютерів в навчальному процесі [3,417].
Модуль - взагалі
відділена відносно самостійна частина якої-небудь системи, організації. Навчальний
модуль, за визначенням вчених, це функціональний вузол, в якому об'єднані
навчальний зміст і технологія навчання, так як в нього входять цільовий план
дій, банк інформації, методичні вказівки по досягненню дидактичних цілей. Саме
модуль може виступати як програма навчання, індивідуалізована по змісту,
методом навчання, рівню самостійності, темпу навчально - пізнавальної
діяльності студента [21,3].
Модульне навчання
представляє собою перехід від інформаційно - рецептурних систем навчання до
розвиваючого самокеруючого навчання. Як було вже відмічено, в модульному
навчанні існує спеціально створена навчальна програма, яка складається з
цільового плану дій, банку інформації і методичних вказівок по реалізації
дидактичних цілей. Цільовий план дій - це послідовність засвоєння окремих
навчальних елементів, модулів в цілісній модульній програмі, яка дозволяє
спланувати досягнення результату. Інформаційний банк - це сукупність
інформації, яка представлена різними засобами її передачі. Під методичними
вказівками в модульному навчанні розуміють варіанти шляхів засвоєння
навчального матеріалу, які включають в себе рекомендації по використанню різних
форм, методів і способів учіння, а також контролюючі завдання для перевірки
його ефективності. Сукупність декількох модулів складає модульну програму [1,256].
Щоб скласти таку
програму, потрібно виділяти основні наукові ідеї курсу. Потім необхідно
структурувати навчальний зміст навколо цих ідей в визначені блоки. Після чого
формується комплексна дидактична мета. Вона має два рівні: рівень засвоєння
учбового змісту студентом і орієнтація на його використання на практиці, а
також для вивчення навчального змісту в майбутньому. Потім з комплексної
дидактичної мети виділяється інтегруюча дидактична мета і формуються модулі,
тобто кожен модуль має свою інтегруючу дидактичну мету, сукупність рішення цієї
мети забезпечує досягнення комплексної дидактичної мети [20,5].
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5
|
|