Методика організації та проведення основних форм позаурочної роботи 
Матеріали екскурсії доцільно
використовувати на інших заняттях з предмета. Вони можуть лягти в основу
учнівської конференції яка проводиться в кінці вивчення теми чи розділу курсу.
Використання матеріалів екскурсії в
процесі наступної роботи в школі значно підвищує її ефективність, сприяє
повнішій реалізації педагогічних можливостей екскурсії як навчального заняття.
Розробка методики організації і
проведення уроку-екскурсії з природознавства здійснюється на основі загальних
дидактичних закономірностей, але з урахуванням особливостей уроку-екскурсії
взагалі і конкретно кожного її виду [19].
Ефективність уроку-екскурсії насамперед
залежить від підготовки його вчителем. Ця робота здійснюється у такій
послідовності:
1. Визначення теми уроку-екскурсії за
програмою з природознавства.
2. Визначення виду уроку-екскурсії.
3. Складання логічно-понятійної схеми
власне предметного змісту уроку-екскурсії за підручником з природознавства.
4. Конкретизація змісту відповідно до
тих об'єктів, які є на місці екскурсії. (Учитель попередньо добре вивчає
маршрут і місце уроку-екскурсії).
5. Визначення освітньої, розвиваючої і
виховної цілей конкретного уроку.
6. Розробка методики проведення
уроку-екскурсії.
7. Підготовка школярів до нього.
8. Підбір необхідного обладнання.
Створюють з різних навчальних
предметів (математичні, фізичні, хімічні, літературні та ін.). Щоб зацікавити
учнів їх діяльністю, гурткам нерідко дають інтригуючі назви. Члени предметних
гуртків беруть участь у масових виховних заходах, тематичних вечорах,
конкурсах, олімпіадах, тижнях і місячниках знань, випускають стіннівки та радіогазети,
альманахи. Це сприяє поглибленню знань і підвищує інтерес до навчальних
предметів. Технічні гуртки допомагають учням оволодіти певними видами
практичної діяльності, набути професійних знань та навичок. Важливо, щоб
діяльність технічних гуртків мала суспільне спрямування. Наприклад, члени
радіогуртка, крім вивчення радіоапаратури, можуть готувати радіопередачі в
школі [18].
Предметні, технічні й
спортивні гуртки є позаурочними організаційними формами навчання. їх завдання —
поглиблення набутих на уроках знань, розвиток інтересів і здібностей дітей.
Організовуючи роботу гуртків, педагог не повинен забувати про моральне,
трудове, естетичне й фізичне виховання школярів; має дбати про високу
організованість і дисципліну під час занять; залучати до роботи гуртків якомога
більше дітей; забезпечувати активність і самостійність учнів під час занять.
Нижче наведено план роботи історико-краєзнавчого гуртка.
Мета як форми організації пізнавальної
діяльності учнів — розширення знань учнів, привчання їх до регулярної
самостійної навчальної роботи, формування вмінь самоконтролю, виховання
самостійності, активності, почуття обов'язку та відповідальності. Вона тісно
пов'язана з уроком. Цей зв'язок полягає в тому, що пізнавальна діяльність на
уроці потребує додаткової роботи: вправляння у застосуванні правил, розв'язку
завдань, знаходження в підручнику відповідей на запитання вчителя та ін. Окрім
того, виконуючи домашнє завдання, учні готуються до сприймання нового матеріалу
на наступному уроці. Проте це не означає, що домашню навчальну роботу слід
обов'язково давати на кожному уроці. Вона доцільна лише тоді, коли її
необхідність і корисність випливає з процесу уроку [18].
Для успішної самостійної
роботи вдома учень повинен бути уважним і спостережливим, вміти
запам'ятовувати, виконувати мислительні операції, цінувати й розподіляти час,
фіксувати прочитане, побачене, прослухане (тези, конспект, реферат, анотація,
рецензія та ін.).
Домашніми завданнями можуть
бути: робота з текстом підручника; виконання різноманітних вправ, письмових,
графічних робіт, розв'язування задач. Досвідчені педагоги нерідко рекомендують
учням прочитати статтю в науково-популярному виданні, переглянути кінофільм;
поспілкуватися на відповідну тему з тією чи іншою особою, спостерегти природне
або побутове явище, провести дослід та ін.
Даючи домашнє завдання,
вчитель коментує способи його виконання. Якщо певний вид роботи звичний для
учнів, то можна лише зазначити, який матеріал слід опрацювати. Не варто
упродовж тривалого часу пропонувати однотипні завдання, тому що учні можуть
втратити інтерес до них. Домашні завдання повинні містити елемент новизни,
передбачати нові варіанти їх виконання. В окремих випадках доцільно давати
учням індивідуальні завдання, які допомагають усунути прогалини у знаннях. Такі
завдання для сильніших учнів покликані підтримувати інтерес до певного виду
роботи.
Визначаючи обсяг домашньої
навчальної роботи з кожного предмета, вчителі повинні виходити з того, що вона
має вкладатися в загальні часові межі домашньої навчальної роботи учнів залежно
від класів, у яких вони навчаються. У 1-му класі — до 1 год., у 2—3-му класах —
до 1,5 год., 4—5-му — до 2 год. у 6—7-му — до 2,5 год., у 8-му — до 3 год., у
9—12-му класах — до 4 год. Цей обсяг не повинен перевищувати третини того, що
зроблено на уроці у 1—7 класах, і половини — у 8—12 класах. Напередодні
вихідних і святкових днів домашніх завдань учням не задають. Домашнє завдання
учням пропонують у той момент, коли воно природно випливає з процесу
пізнавальної діяльності (і в середині, і наприкінці уроку), але не тоді, коли
пролунав дзвінок.
Украй важливо привчити
школярів виконувати домашнє завдання самостійно. Якщо учневі важко впоратися з
ним самому, старші можуть допомогти йому тільки навідними запитаннями,
нагадуваннями про подібну ситуацію в попередніх завданнях та ін. Обов'язок
учителів і батьків — створити дитині належні умови (вона повинна мати вдома
своє робоче місце, необхідні посібники) і привчити її виконувати завдання в
день його отримання, напередодні термінів виконання, під час самостійної роботи
дотримувалися певних педагогічних вимог. Виконання домашніх завдань у
школах-інтернатах і групах подовженого дня має деякі особливості, Передусім ця
робота здійснюється під безпосереднім керівництвом педагога (вчителя або
вихователя), що є певною перевагою: обов'язкове для всіх і щоденне виконання
домашніх завдань виробляє звичку до систематичної самостійної навчальної праці;
під керівництвом педагога в учнів швидше формуються раціональні прийоми
самостійної роботи, створюються умови для диференціації домашніх завдань
залежно від успіхів кожного учня, надання допомоги тим, хто не встигає [19].
Успішність учнів значною
мірою залежить від їх. уміння організувати виконання домашніх завдань. Учитель
готує учнів до виконання домашніх завдань під час уроку: формує навички
самостійної роботи, роз'яснює зміст і методику виконання завдань. На уроках
використовують роботу з підручником, довідковою літератур рою, проведення
спостережень і дослідів, самоперевірки, необхідні учневі під час виконання
домашніх завдань. У багатьох школах є стенди "Учись вчитися", які
містять матеріали про правильну організацію самостійних занять, виконання
домашніх завдань, застосування знань. Практикують також бесіди з учнями на
теми: "Як готувати уроки", "Бережи хвилину" та ін. Бажано*
щоб діти поділилися своїм досвідом підготовки домашніх завдань, розповіли, як
вони долають труднощі.
Класний керівник повинен
цікавитися дозування домашніх завдань, запобігати перевантаженню учнів,
домагатися того, щоб вчителі детально інструктували їх, розповідали і
показували, як виконувати домашні завдання з окремих предметів.
Важлива умова ефективності
самостійної роботи учнів — систематична перевірка вчителем виконання домашніх
завдань, об'єктивна оцінка їх результатів. Цьому сприяє систематична перевірка
ведення учнями записів у щоденнику, що допомагає посилити контроль за
виконанням домашніх завдань.
Потреба в консультуванні
учнів виникає з різних причин. Нерідко вони стикаються з певними труднощами під
час самостійного опрацювання навчального матеріалу або виконання завдання.
Правильно організована консультація допомагає подолати їх. Консультуючи,
вчитель не дає готових відповідей, а спрямовує пізнавальну діяльність учнів
так, щоб вони самостійно зрозуміли питання, розв'язали складне завдання,
збагнули суть виучуваного матеріалу [18].
Під час консультації з конкретної теми доцільно ставити учням
запитання також з уже засвоєного навчального матеріалу. Це дає змогу вчителеві
виявити прогалини в знаннях учнів, порадити, як їх усунути.
Масові форми виховної роботи
До них відносять конференції,
тематичні вечори, вечори запитань і відповідей, тижні з різних предметів,
зустрічі з видатними людьми, огляди, конкурси, олімпіади, туризм, фестивалі,
виставки стінної преси тощо.
Читацька конференція — важливий засіб пропаганди
художньої та науково-популярної літератури серед учнів, який допомагає їм
глибше зрозуміти зміст та поетику твору, прищеплює літературно-естетичні смаки»
Конференції проводять на
матеріалі одного або кількох творів однієї теми, творчості письменника, з
окремої літературної або наукової проблеми. Залежно від типу конференцій та
індивідуальних особливостей читацького колективу визначають структуру її
проведення. У 5—7 класах вона наближається до бесіди, під час якої учні
висловлюють своє ставлення до конкретного твору, читають напам'ять уривки з
нього, ставлять інсценівки або переглядають діафільм, кінофільм. У старших
класах учні виступають з доповідями, повідомленнями, в яких розмірковують про
моральні риси, якості та вчинки персонажів, аналізують художні особливості
творів [10].
Тематичні вечори, вечори
запитань і відповідей присвячують різноманітним аспектам внутрішнього і міжнародного
політичного життя, науки, техніки, культури, спорту, явищ природи тощо. На
таких вечорах виступають запрошені гості, демонструють кінофільми та ін. У їх
підготовці й проведенні беруть участь самі учні.
Ранки-зустрічі, літературні
вікторини. Практикують
у роботі з молодшими школярами.
Зустрічі з відомими людьми
краю влаштовують
переважно для середнього та старшого шкільного віку.
Групові форми виховної роботи
До цих форм належать
політичні інформації, години класного керівника, гуртки художньої
самодіяльності, робота з пресою, радіо- і телепередачами, екскурсії, походи та
ін.
Політичні інформації поділяють на оглядові й
тематичні. Оглядові політінформації — короткі популярні повідомлення про
найважливіші події, які хвилюють світ. Тематичні політінформації присвячуються
розкриттю одного або кількох питань, органічно пов'язаних між собою. У процесі
політичного інформування учнів важливо забезпечити новизну, своєчасність,
оптимальний для них обсяг, якість інформації (достовірність, надійність,
повнота), а також селективність їх засвоєння.
Аналізуючи ефективність
політінформації, доцільно з'ясувати актуальність теми, рівень підготовленості
учнів-політінформаторів, зацікавленість та активність слухачів. Учитель має
звернути увагу на доступність інформації, використовувані учнями джерела,
уміння узагальнювати, робити висновки. Поза його увагою не може бути й
політична спрямованість інформації. Дуже важлива під час політінформації
позиція й активність учителя [10].
Година класного керівника — дієвий засіб формування у
школярів наукового світогляду і моральної поведінки. Тематику таких годин
розробляє класний керівник з урахуванням особливостей колективу учнів. їх
проводять у формі етичної бесіди, лекції, диспуту, усного журналу, зустрічі з
цікавими людьми, обговорення книг та ін. Годину класного керівника наприкінці
кожного місяця доцільно присвятити підведенню підсумків навчально-виховної
роботи класу.
Орієнтовна структура і зміст
години класного керівника:
1. Підготовчий етап.
Передбачає повідомлення учням теми, основних її питань для попереднього
обдумування, доручення окремим із них самостійно підібрати матеріал, залучення
учнів до читання літературних творів, статей, журналів, газет, перегляду
кінофільмів, спектаклів, телепередач, добору ілюстративних матеріалів,
репродукцій картин, портретів, плакатів, виготовлення таблиць, схем, проведення
анкетного опитування. Вся ця робота стисло фіксується в конспекті.
2. Зміст години класного
керівника0.
а) вступна частина —
повідомляється тема, мотивується її актуальність і необхідність, вказуються
основні питання, визначаються завдання, які треба вирішити, учнів у загальних
рисах вводять у суть теми. Вступ розрахований на 3 — 7 хв.
б) основна частина — всебічно
висвітлюють суть теми, ґрунтовно розкривають головні її питання, пояснюють
зміст невідомих понять, наводять приклади, які б спонукали учнів до гуманних
вчинків, пробуджували позитивні почуття і викликали осудливе ставлення до
негативних дій. На цьому етапі переглядаються і аналізуються кіно- і діафільми,
репродукції творів видатних художників, обговорюються прочитані твори, книги,
журнальні чи газетні статті, прослуховуються фонозаписи, виступають запрошені, учні
класу. Для виступів запрошених осіб, перегляду й аналізу кіно- та діафільмів,
картин художників, обговорення книги, статті, дається лише план. Основна
частина триває до 35 хв.;
в) підсумкова частина —
короткі висновки й узагальнення на основі матеріалу, що розглядався стислий
аналіз виступів, а за потреби — їх доповнення чи уточнення, підсумки сказаного,
спонукання учнів до формування в собі позитивних якостей, про які йшлося,
завдання для самостійної роботи над собою, рекомендування певної літератури для
самостійного читання [5].
г) підсумкове слово класного
керівника (5—7 хв.). Класний керівник має подбати, щоб учні не були пасивними
слухачами і спостерігачами, а брали активну участь у проведенні цього заходу.
Тему класної години доцільно
дати учням заздалегідь, а також розподілити необхідну літературу, підготувати
питання, які їх цікавлять, зібрати місцевий матеріал (цифри, факти, спогади
тощо).
Важлива роль у позакласній
виховній роботі належить гурткам художньої самодіяльності. Виховна цінність
участі учнів у їх роботі полягає в тому, що мистецтво естетично розвиває їх,
пробуджує почуття відповідальності, колективне переживання успіхів і невдач.
Учні мають змогу виявити свою творчість. Учасники художньої самодіяльності
краще розуміють і відчувають красу мистецтва і природи, людських стосунків,
більше тягнуться до книги. Ретельно слід підходити до репертуару художньої
самодіяльності.
Різноманітні форми та методи
роботи з періодичною
пресою передбачають, зокрема, колективне читання й обговорення чергового номера
газети, огляд газет з певної теми, використання їх матеріалів на
політінформаціях тощо. Передусім необхідно дізнатись, які газети передплачують
учні, як вони їх читають, з ким і як обговорюють прочитане, що цікавить їх
найбільше [5].
Можна запланувати обговорення
з учнями окремих матеріалів з газет, виготовлення альбомів з газетних вирізок,
ознайомлення школярів з роботою місцевої друкарні й редакції та ін. Вчителеві
самому слід регулярно читати газети, добираючи матеріал для читання й
обговорення на політичні, моральні, спортивні та інші теми. Підібрані статті
доцільно поділити на такі, що призначені для читання вголос, для самостійного
читання і для переказу. Можна дати учням завдання: навчитися правильно,
грамотно читати конкретну статтю і переказувати її зміст. Розподіляючи матеріал
для читання, враховують уподобання учнів.
Щоб привчити їх грамотно
читати періодичну пресу, варто запропонувати таку пам'ятку: 1. Читати газету
щодня. 2. Обов'язково читати статті, які висвітлюють найактуальніші питання
сьогодення. 3. Переглядати заголовки всіх статей, що допоможе зосередитися на
цінному матеріалі. 4. Потрібну статтю читати уважніше, визначаючи в ній
головне. 5. Звертати увагу на незрозумілі слова, з'ясовувати за допомогою
словника їх зміст. 6. Читаючи газету, на політичній карті знайти місця, про які
йдеться в ній. 7. Прочитане обговорювати на політінформаціях, а також з
товаришами.
Випуск стінної газети — загальношкільної, класної,
предметного гуртка, сатиричної та інших, до якого слід залучати якомога більше
учнів через створення редакційних колегій, кореспондентської мережі. Така
діяльність сприяє розвитку спостережливості, вміння аналізувати, визначати
власну позицію щодо фактів і явищ життя [10].
Кожен черговий випуск газети
повинен мати нове оформлення (крім заголовка). Вивішувати газету доцільно в
спеціально відведеному місці в школі, щоб вона інформувала про стан справ у
класі учнів школи.
Необхідно дбати також про
культуру мови, стиль викладу.
Радіо- і телепередачі,
художні фільми мають
важливе значення у виховній роботі. Крім передач Українського радіо, важливо
слухати місцеве радіомовлення, а також радіоцентри шкіл. У школах практикують
спеціальні радіопередачі про всі аспекти її життя і тих, хто так чи інакше
відзначився останнім часом. Шкільне радіо транслює репортажі з засідань
учнівського комітету, комісії дисципліни і порядку, іншу інформацію.
Радіопередачі виховної тематики слухають безпосередньо під час їх транслювання
або в магнітофонному запису. Учням пропонують визначити, чим керувався у своїй
поведінці герой радіопостановки, чи правильно поводився з погляду моралі та
права, в разі потреби коментують окремі місця передачі. Нерідко класні
керівники рекомендують учням прослухати певну радіопередачу, а згодом у бесіді
на класній годині використовують цей матеріал. При цьому важливо вчасно
прокоментувати інформацію.
Страницы: 1, 2, 3, 4
|
|
