Методика і організація занять із дітьми, які мають враження слуху 
У
країнах з високорозвиненими технологіями постійно ведеться робота, спрямована
на вдосконалення спеціальних технічних засобів звукопередавання та
звукопідсилення, впровадження їх у навчальний процес та повсякденне життя людей
із зниженим слухом.
3.2 Електронні прилади для
нечуючих
Всі
сучасні електронні пристрої для нечуючих можна умовно розділити на декілька
груп. До першої відносяться слухові апарати та системи колективного (аудиторного) користування. Вони підсилюють та
передають мовлення та інші звуки, що безпосередньо оточують слухача. До другої - апаратура по візуалізації процесу
усного мовлення, перетворення його у друковану форму на екрані (субтитри).
До
третьої групи відноситься апаратура яка корисна всім - чуючим та нечуючим. Це різноманітні
проекційні установки, комп'ютери та інші так звані технічні засоби навчання.
Також сюди відносять побутові пристрої - телефони з підсилювачами, світлові та
вібраційні сигналізатори дзвінків та інших звуків, вібробудильники тощо.
В
першій групі приладів найбільш поширеними є індивідуальні слухові апарати (СА),
що можуть забезпечити нечуючим постійне звукопідсилення протягом усього дня.
Однак треба мати на увазі, що для потреб комфортного слухового сприймання
необхідно, щоб людина з СА знаходилася на відстані не більше, ніж 1,5-2 метра
від викладача або іншого промовця, інакше сторонні шуми та відлуння будуть
ускладнювати процес сприймання словесної мови, вимагатимуть підвищення рівня
гучності, що веде до швидкого стомлення та відчуття дискомфорту.
В
навчальних закладах неможливо забезпечити оптимальну відстань для кожного учня,
студента. Щоб запобігти цьому та покращити умови звукосприймання, в класах,
аудиторіях та інших учбових приміщеннях використовуються безпровідні портативні
FM-системи. В усьому світі вони
зараз використовуються як основний вид спеціалізованої звукопідсилюючої
апаратури, що забезпечує значне поліпшення прослуховування в умовах сильного
шуму, відлуння або на великій відстані. Принцип їх дії дає можливість широкого
використання як і в спеціалізованих дошкільних закладах, в учбовому процесі
шкіл, так і в вищих навчальних закладах, де разом навчаються чуючі та нечуючі
студенти, в домашніх умовах, на вулиці тощо.
Звукопідсилююча
FM-система побудована за модульним принципом,
основними елементами її є портативний FM мікрофон-передавач та FM-приймачі студентів. Ці пристрої невеликі за розмірами, фіксуються на
одязі. Приймачі можуть бути інтегровані в одному корпусі з кишеньковими або
завушними СА. При використанні FM-систем мовлення викладача на відстані десятків метрів сприймається учнем
так само ясно і чітко, як і на відстані 0,15 м від нього, тобто на відстані від
промовця до мікрофону. Кожна FM-система
має власну
радіочастоту, тому декілька передавачів не заважають один одному, в той же час,
їх можна налаштувати на однакову частоту, коли заняття ведуть декілька
викладачів.
FM-система
FM-системи створюють комфортне акустичне
середовище для осіб з вадами слуху, надають найліпші умови для спілкування,
сприймання мовлення за рахунок забезпечення оптимального, однакового рівня
звуку незалежно від відстані між викладачем та студентом, розміру приміщення,
його акустичних характеристик, рівня оточуючого шуму. Звичайно, що FM-системи використовуються і на позааудиторних
заняттях, вдома, на вулиці, під час екскурсій, культурних заходів, бо ніяким
чином не прив'язані до якогось одного приміщення. Тому використання FM-систем найбільше сприяє розвитку навичок
спілкування людей з вадами слуху.
Великою
перевагою FM-систем є те, що реальна відстань між
промовцем і слухачем може сягати 30-100 метрів без втрати гучності і якості звучання мовлення.
Оскільки FM-системи безпровідні, то викладач може вільно
пересуватись по приміщенню, не турбуючись про якість передачі мовлення. При
цьому ніяк не обмежується і можливість студентів вільно рухатись. Технічні
характеристики кишенькових FM-систем
забезпечують їх
експлуатацію на протязі багатьох років, переналагодження на різних слухачів та
ін.
Друга
група пристроїв - для пред'явлення, друкування
на екрані телевізора чи комп'ютера того, що говорить викладач. Є два шляхи
"живого", тобто синхронного з мовленням субтитрування. Перший - коли оператор слухає та друкує титри
на комп'ютері чи стенографській друкарській машинці, що передають текст на
екран. Другий - коли голос сприймається
комп'ютерною програмою розпізнавання усного мовлення, яка автоматично
переводить усне мовлення в друкований текст і виводить його на екран для
читання. Такі системи відкривають для нечуючих нові можливості доступу до
інформації. В їх створення, розвиток та вдосконалення вкладаються великі кошти.
Відомо,
що найкраще знання засвоюються, коли вони сприймаються слухом і зором
одночасно. Тому третя група - загальновідомих
технічних засобів навчання поповнюється комп'ютерними проекторами,
відеотехнікою та іншими приладами, що роблять процес навчання ефективним та
технологічним.
Багато
практиків, науковців, керівників приходять до розуміння того, що навчальні
заклади, де отримують освіту люди з вадами слуху, можуть якісно виконувати свої
завдання тільки за умови забезпечення всіх слухачів на всіх заняттях якісною
звукопідсилюючою технікою та іншими, візуальними засобами передачі інформації.
В іншому випадку, задекларовані рівні можливості для здобуття знань та навичок
залишатимуться тільки на папері, а рівень підготовки спеціалістів не буде
задовольняти потреби майбутніх роботодавців, що веде до неспроможності нечуючих
людей конкурувати на ринку праці.
4.1 З'ясування вчителем
особистості хворої дитини
Вчитель, педагог
відіграє велику, а інколи і вирішальну роль у розв'язанні труднощів в навчанні,
які нерідко виникають у дітей, які мають враження слуху.
Розуміння
вчителем закономірностей розвитку і особливостей поведінки в діяльності цих
дітей необхідно для того, щоб розробити правильний підхід і найти ефективні
прийоми, шляхи і методи корекції їх недоліку. Правильне і сучасне розпізнання
особливостей відхилень в розвитку дітей, кваліфікована лікувально-педагогічна
дія дозволяє досягти позитивних результатів і забезпечити розвиток глухих або
слабочуючих дітей, допоможе їм набути шкільних знань і стати в подальшому житті
корисною людиною нашого суспільства.
Для того, щоб
вчитель зміг здійснити складну задачу корекції і компенсації відхилення в
розвитку, йому необхідно опанувати в тому чи іншому ступені принципами і
прийомами педагогічного обстеження таких дітей [30]. Вчитель вивчає медичні
висновки обстеження і складає свій конкретний план педагогічного аналізу
особливостей дитини (дані про розвиток дитини, причина виникнення хвороби, як
слух вплинув на мовлення, особливості нервової системи). Роблячи висновки зі свого
аналізу вчитель повинен відшукувати шляхи впливу на дитину з метою покращення
її всебічного розвитку. Ці шляхи звичайно залежатимуть від вікового стану
дитини, ступеня хвороби, рівня її мислення. Так діти початкових класів
цікавляться різноманітними малюнками. Малюнки повинні бути підібрані з таким
розрахунком, щоб дитина могла об'єднати їх в окремі групи (ягоди, фрукти,
риби...).
Вчитель-реабілітатор,
який працює з хворими дітьми повинен вміти зацікавити дитину, виявити її
інтереси, допомогти проявити себе, повірити в свої сили.
У дошкільнят
На мою думку
справжній педагог повинен вміти викликати, виявити в дітей цікавість, до тих чи
інших предметів. Спостереження вихователів, сурдопедагогів показують, що глухі
діти 3 – 4 років, які приходять у дитячий садок, не проявляють цікавості до
нових речей, людей. Вони нічого не роздивляються, не показують жестами. Під
впливом педагога діти починають знайомитися з предметами, особливо приваблюють
дітей яркі іграшки. До кінця першого року перебування у дитячому садку у дітей
4 – 5 років виникає багато самостійних питань (“Що?”, “Що це?”, “Який?”).
Таким чином у
дітей починають формуватись пізнавальні інтереси. Якісно змінюються інтереси
глухих дошкільнят до 6-7 років. Помітно розширюється круг інтересів.
Книга починає
займати все більше місця в житті старших дошкільнят. Ігри все більше з роками
відіграють роль у житті дітей. Діти входять в свої ролі; добре, коли в ігри
вводять фізичні вправи.
Інтереси глухих
дітей суттєво розвивають за час перебування у дитячому садку. Разом з тим
педагогам і вихователям слід спеціально піклуватися про розвиток у дітей
різноманітних пізнавальних інтересів.
У школярів
На основі
спостережень за діяльністю глухих школярів, яку вони вибирають самі, а також на
основі бесід і творів учнів стає ясно, що в них перше місце в ІІІ-IV класах
займають ігри і спортивні заняття (ковзани, лижі, спортивна гімнастика). В V –
VІ класах майже на одному рівні зі спортом іде кіно, театр, танці. В VІІ – VІІІ
класах перше місце посідають трудова і спортивна діяльність. В ІХ – Х класах
читання виступає на перший план.
Необхідно
створювати для дітей позитивне емоційне відношення до педагога, до учбової та
інших видів діяльності. Глухим дітям слід пред'явити самостійність з великою
тактовністю. При виникненні труднощів необхідно знайти шляхи їх усунення.
Постійна допомога з боку вчителя і постійний розвиток самостійності потребує
особливої розробки плану дії і індивідуального підходу до кожного учня.
Таким чином,
інтерес сприяє компенсації відхилень в розвитку, змушує переборювати негаразди,
труднощі, допомагає здобувати знання, необхідні для отримання освіти, а в
подальшому і професій, які доступні для глухих людей.
Розділ 5.
Фізичне виховання дошкільників з вадами слуху
5.1 Фізичний розвиток і
загартування дітей з вадами слуху
Фізичне
виховання дітей з порушеннями слуху — один з важливих напрямків
корекційно-педагогічної роботи — знаходиться в тісному зв'язку з усіма іншими
сторонами виховання і навчання. Правильно організоване фізичне виховання
створює основу для зміцнення здоров'я дітей, розвиває активність, підвищує
працездатність, стає базою для успішного проведення корекційно-виховної роботи.
[2,4]
Мета
роботи - узагальнення даних про зміст,
задачі, форми, методи, засоби фізичного виховання дітей з вадами слуху.
Дослідження
фізичного і моторного розвитку дітей раннього і дошкільного віку з порушеннями
слуху (Р.Д. Бабенкова, А.А. Катаева, А.А. Коржова, Н.A. Pay, Л.В. Рябова, Г.В. Трофимова й ін.)
виявили деякі особливості, обумовлені зниженням слуху і порушенням діяльності
вестибулярного апарату, що виникли в результаті важких захворювань. У
слабочуючих і глухих дітей з рано придбаними чи уродженими недоліками слуху
статичні і локомоторні функції відстають у своєму розвитку. На першому році
життя в глухих дітей відзначається відставання в термінах утримання голови,
запізнювання в оволодінні ходьбою. Діти часто не володіють тим руховим досвідом,
що є до цього часу в дітей, що чують: не вміють швидко бігати, стрибати,
повзати, робити найпростіші рухи, наслідуючи дорослих. Сформовані рухи
характеризуються порушенням координації, орієнтування в просторі, острахом
висоти, сповільненістю і скутістю. Найбільша своєрідність у розвитку рухових
якостей у дошкільників з порушеннями слуху відзначається в рівнях швидкісних
якостей і рівноваги. Слабочуючі діти трирічного віку не виконують завдання на
збереження статичної рівноваги, з якими справляються однолітки, що чують. Хоча
в дошкільному віці в дітей з порушеннями слуху починається процес поліпшення
стану рівноваги, різких змін не відбувається. Глухі діти за показниками якості
рівноваги поступаються не тільки чуючим, але і сліпим, слабозорим і розумово відсталим
дітям.
Багатьом
слабочуючим і глухим дітям притаманні порушення дрібної моторики (рухів
пальців, артикуляційного апарата), що відбивається надалі на формуванні різних
видів дитячої діяльності. При виконанні багатьох рухів, у тому числі і
побутових, діти з вадами слуху створюють зайвий шум, неритмічні уповільнені
рухи. Це виявляється в хибкій ході, човганні ногами, некоординованих і
неспритних рухах. Спостерігається асиметрія кроків, похитування корпусу,
підвищена різкість рухів. Відсутність вербального спілкування в процесі
формування рухів також є однією з причин, що знижують якість рухів. Серед дітей
з порушеннями слуху виділяються ті, у кого є залишкові явища ДЦП, що зв'язано з
паралічами і парезами тулуба, різко обмежуючи пересування дітей у просторі.
Негативний вплив на моторний розвиток дошкільників з порушеннями слуху створює
великий обсяг статичних навантажень, пов'язаний з безліччю занять у дитячому
саду і будинку. Гіподинамія, на думку Г.В. Трофимової, є однією з причин
недостатнього розвитку деяких рухових якостей, викликає і збільшує порушення
постави, плоскостопість у глухих і слабочуючих дошкільників.
Фізичний
розвиток глухих і слабочуючих дошкільників має деяку своєрідність, причинами
якого є перенесені дитиною захворювання, соматичне ослаблення. У цих дітей
відзначаються більш низькі в порівнянні з дітьми, що чують, показники росту,
маси тіла, окружності грудної клітки, м'язова слабкість, зниження тонусу
м'язів, вегетативні розлади. У групі дітей з порушеннями слуху відзначаються
великі індивідуальні розходження усередині однієї вікової групи. Разом з тим, у
фізичному і моторному розвитку таких дошкільників відзначаються тенденції,
характерні для дітей, що чують. [2]
Фізичне
виховання дітей з порушеннями слуху спрямовано на охорону і зміцнення здоров'я,
гармонійний фізичний розвиток, загартовування дитячого організму, розвиток
потреби в руховій активності, формування основних рухів і рухових якостей,
корекцію і профілактику порушень фізичного розвитку. У процесі роботи з
фізичного виховання реалізуються як загальні з масовими дошкільними завдання,
так і специфічні, обумовлені наявністю своєрідності у фізичному і моторному
розвитку дітей з порушеннями слуху. Рішення оздоровчих завдань — зміцнення
здоров'я дітей, сприяння їх фізичному розвитку і загартовування організму
припускають систематичний контроль за здоров'ям дітей з боку педагогів і
лікарів, проведення постійних медичних оглядів, правильну організацію режиму
дня в дитячому саду і будинку. Чергування різних видів діяльності, занять і відпочинку
сприяє чіткій роботі організму. Режим кожної вікової групи побудований з
урахуванням психофізичних особливостей дітей, у ньому регламентований час сну
(11-годинний нічний сон і 1,5—2 години вдень), чотириразове харчування, ранкові
і вечірні прогулянки (у цілому 3—4 години), вільні ігри дітей (близько 1,5
години), заняття. З огляду на більше (в порівнянні з масовим дитячим садком)
число занять і значні статичні навантаження, особливого значення набуває
контроль з боку сурдопедагога і вихователів за зміною видів діяльності на
заняттях, включення в них рухливих ігор, фізкультурних хвилинок, фонетичної
ритміки. [1]
Зміцненню
організму дітей, підвищенню стійкості до простудних і інфекційних захворювань
сприяє загартовування. Його проводять з першого року перебування в дитячому
садку дітей шляхом систематичних повітряних і водних процедур, обтирання й
обливання ніг водою. Загартовуванню також сприяють перебування в добре
провітрюваних приміщеннях і сон при відкритих фрамугах. Процедури, що гартують,
проводяться з урахуванням стану здоров'я дітей, перенесених захворювань,
індивідуальних особливостей. Формування основних рухів і рухових якостей - одна з основних завдань фізичного
виховання дітей з порушеннями слуху. Навчання дітей правильній ходьбі, бігу,
лазінню, стрибкам, метанню впливає на розвиток всього організму. Сформованість
основних рухів забезпечує можливості розширення рухового досвіду, створює
необхідну базу для оволодіння більш складними рухами. Для формування основних
рухів використовуються вправи, що спрощують деякі умови їх виконання. У єдності
з формуванням основних рухів розвиваються рухові якості: швидкісні,
швидкісно-силові, удосконалюються просторово-часові орієнтування, рівновага,
виховуються спритність, витривалість.
Рішення
корекційних завдань пов'язано з розвитком і тренуванням функції рівноваги,
формуванням правильної постави, корекцією і профілактикою плоскостопості,
розвитком дихання, координації рухів. Одним з важливих корекційних завдань
фізичного виховання глухих і слабочуючих дошкільників є розвиток їхнього
орієнтування в просторі. Для цього використовуються вправи, пов'язані зі зміною
місцезнаходження дітей і розміщення інвентарю в залі, зміною напрямку й умов
руху. Дітей необхідно тренувати у швидкому виконанні ряду рухів, розвивати їхню
рухову реакцію в іграх, змінювати умови застосування сформованих навичок і
умінь. Використання звукового супроводу на заняттях з фізичного виховання
допомагає розвитку відчуття ритму, вібраційній чутливості, розрізненню
повільних і швидких звучань, що, таким чином, сприяє розвитку слухового
сприйняття. [5]
Фізичне
виховання дітей пов’язане з розвитком мови і мовного спілкування. Виконання
рухів супроводжується використанням мовних інструкцій вихователем. У залежності
від віку дітей і етапу навчання вони пред'являються усно і письмово (на
табличках), усно-дактильно (у дитячому саду для глухих). Відповідно до ступеню
оволодіння дітьми значень слів і інструкцій, мовний матеріал пред'являється
усно. Діти засвоюють слова, що позначають рухи, фізкультурні знаряддя, іграшки,
вчаться застосовувати ці слова в спілкуванні з іншими дітьми і педагогом у
процесі рухливих ігор, виконання вправ. Використання мовного матеріалу повинне
бути обґрунтовано і регламентовано вихователем для того, щоб не знижувати
моторної щільності занять.
Страницы: 1, 2, 3, 4
|
|
