Методика формування інтересу до навчання та самостійної роботи студентів з дисципліни "Лісництво"

2 блок завдань (частково-пошукового характеру)

4. Використовуючи рисунок 1 (див. додаток 1), зобразіть технологічну схему лінійного догляду в молодняках.

5. Наведіть приклади, де можливе поєднання таких рубок догляду як прорідження та прохідні рубки.

6. Поясніть за допомогою прикладів, чим відрізняються вузькопасічна технологія рубок догляду від середньопасічної

3 блок завдань (пошукового характеру)

7. Поясніть, що розуміють під технологічним улаштуванням лісосік при рубках догляду?

8. Розкрийте суть Тульського способу догляду за лісом.

9. Поясніть, як здійснюється перспективне і поточне планування рубок догляду?

Для перевірки якості засвоєння нових знань та їх закріплення на четвертому етапі навчального заняття викладач організовує фронтальну бесіду з аудиторією. Під час обговорення результатів самостійної роботи учні повинні хоча б у загальному вигляді отримати інформацію про те, які саме відповіді є вірними. Швидкий зворотній зв'язок допомагає студенту проаналізувати самостійно одержані результати, виявити недоліки та помилки.

2.3 Ефективність застосування методів самостійного набуття знань студентами

Як вже зазначалось вище, в процесі організації навчальної діяльності студентів завжди поєднується декілька методів навчання. Таке поєднання забезпечується взаємопроникненням методів, коли один з методів стає прийомом іншого і навпаки. Багатоаспектність методів дозволяє характеризувати одну і ту ж саму взаємодію педагога і студентів з різних боків. І якщо при цьому говорять про застосування в певний момент навчального процесу якогось окремого методу, то це означає, що він є домінуючим на даному етапі і має особливий вплив на вирішення основного дидактичного завдання. Більшість дослідників проблеми методів навчання прийшли до висновку про те, що метод навчання у кожному конкретному випадку має конструюватись викладачем. Ефективність його застосування залежить від багатьох факторів. Найбільш вагомими вважаються такі: [2]

Відповідність методів принципам навчання.

Відповідність цілям і завданням навчання.

Відповідність змісту певної теми.

Відповідність навчальним можливостям студентів: віковим (фізичним, психічним); рівню підготовленості (навченості, вихованості і розвитку); особливостям групового колективу.

Відповідність наявним умовам і відведеному для навчання часу.

Відповідність можливостям самих викладачів, що визначаються попереднім досвідом, рівнем технічного забезпечення та рівнем теоретичної і практичної підготовленості.

Що ж стосується ефективності застосування саме методів самостійного набуття знань, то тут, крім наведених вище факторів, потрібно також враховувати більш специфічні критерії, такі, як: рівень складності змісту навчального матеріалу, рівень пізнавальної самостійності студентів, а також наявність достатньої кількості навчального часу, що потрібний для самостійного вивчення студентами нового матеріалу.

При відборі змісту навчального матеріалу важливо знати і враховувати рівень засвоєних студентами знань, навичок і умінь з предмета; співвідношення у матеріалі, що вивчається вже засвоєного з новими фактами та поняттями, співвідношення "готових" знань і самостійних "відкриттів" студентів. Так, навчальний матеріал є більш доступним якщо, по-перше, його зміст спирається на факти і поняття, більшість яких уже відомі студентам, а подальший аналіз їх функціональних зв'язків розширює знання і допомагає формувати нові висновки. По-друге, якщо значна частина фактів і понять викладених в тексті, логічно пов'язані між собою в одну або кілька інформаційно-смислових груп і становлять інформаційне ядро. По-третє, якщо для самостійної роботи пропонується тема, яка вивчається за аналогією з попередньою. Крім цього, студенти також мають оволодіти схемою аналізу змісту навчального матеріалу та уміннями і навичками самостійної роботи.

Основними критеріями сформованості вмінь самостійної пізнавальної діяльності студентів можна зважати наступні:

1) планування навчальної діяльності: розроблення операційної моделі діяльності при виконанні завдань, передбачення проміжного і кінцевого контролю за своєю діяльністю;

2) виконавська робота: актуалізація вже відомих знань і умінь, систематизація матеріалу за критеріями подібності, розроблення схеми аргументованого доведення;

3) логічний аналіз навчального матеріалу: виділення головних положень, їх формулювання, конкретизація, систематизація змісту навколо цих положень.

Студент починає діяти самостійно, коли він повинен і може виконати певне завдання. Однак, завдання бувають різної складності. Одні з них передбачають репродуктивну діяльність, інші - продуктивну. Перші ведуть до відтворення особистих знань, другі - спрямовані на розв'язання проблеми, застосування знань у новій ситуації і сприйняття нових, невідомих студенту до цього часу способів дій та інформації. Враховується той факт, що одне і те ж завдання може бути проблемним для непідготовленого студента й репродуктивним для студента з високим рівнем підготовленості до самостійної пізнавальної діяльності. Відповідно, самостійність, що проявляється студентом при виконанні завдань різної складності буде мати різний рівень. Для визначення рівня самостійності студентів в ході самостійної роботи можна використовувати трирівневу шкалу вимірювання: 1 - рівень самостійності - самостійне виконання завдань продуктивного характеру; 2 - самостійне виконання завдань репродуктивного характеру; 3 - виконання завдань репродуктивного характеру після одержання певної міри допомоги.

Передбачається, що запропоновані вище підходи до відбору методів самостійного набуття знань будуть сприяти підвищенню самостійності навчальної діяльності і як наслідок - підвищенню рівня знань, навичок і вмінь студентів. Тому непрямими критеріями, що також свідчать про зміни у розвитку пізнавальної самостійності можуть бути: обсяг знань, системність знань, усвідомленість знань студентів. Наводимо якісні відмінності рівнів розвитку пізнавальної самостійності за названими критеріями. Обсяг знань: низький рівень - знання розрізненні і тільки фактичного матеріалу; середній рівень - спостерігається неповне засвоєння знань (засвоєні тільки деякі закономірності і фактичний матеріал); високий рівень - засвоєння програми курсу з закономірностями. Системність знань: низький рівень - знання мають розрізнений характер, безсистемні; середній рівень - знання систематизовані тільки по окремих темах, найбільш привабливих для студентів; високий рівень - обсяг знань по курсу носить системний характер.

Усвідомленість: низький рівень - усвідомлене засвоєння окремих закономірностей, більш доступних для студентів; середній рівень - усвідомлене засвоєння окремих тем, більш доступних і привабливих для студентів; високий рівень - знання всього курсу усвідомлені і засвоєні. Уміння організаційної роботи: низький рівень - студенти в роботі керуються загальними і окремими завданнями, поставленими викладачем, робота здійснюється під керівництвом викладача; середній рівень - студенти групи керуються в роботі загальними завданнями вчителя, проте, частково їх конкретизують, робота виконується під опосередкованим керівництвом викладача; високий рівень - студенти конкретизують завдання, визначають більш раціональну послідовність роботи і самостійно її виконують.

Аналіз результатів навчання студентів за всіма вище названими показниками характеризує як роботу студентів різних типологічних груп, так і роботу колективу в цілому і допомагає викладачу отримати досить об'єктивну інформацію про ефективність впровадження ним методів самостійного набуття знань.

Спостереження за діяльністю студентів і викладача в ході навчальних занять, що проводились за запропонованою методикою дозволило зробити ряд висновків:

1. Ефективному впровадженню методів самостійного набуття знань сприяє включення прийомів абстрактного унаочнення навчального матеріалу. Вільне оперування образами та їх елементами дозволяє студентам легше виявити зв'язки між умовними даними, виявити їх співвідношення, що прискорює розв'язання завдання. Наочно-образне мислення дає цілісну картину, що віддзеркалює зміст завдання і забезпечує одночасне "бачення" всіх складових проблеми одиниць.

Цьому ж допомагає і включення до структури методів самостійного набуття знань прийомів з конкретно-практичними діями.

Ефективному проведенню навчального заняття сприяє поєднання самостійних видів роботи студентів з різними видами бесід (вступна, актуалізуюча, бесіда-повторення, підсумкова). В одних випадках бесіда має стимулюючо-мотиваційний характер, в інших застосовується як рефлексивний метод і спрямована на аналіз особистих роздумів студентів, висновків, одержаних ними в ході самостійної роботи. Проте, в кожному разі таке поєднання методів забезпечує перехід від індивідуальної роботи до колективної. При цьому здійснюється зворотній зв'язок - студенти - викладач, що забезпечує корекцію знань студентів, корекцію обраного шляху розв'язку завдань. Такий підхід дозволяє вчителю проаналізувати стан самостійної роботи студентів і застосувати прийоми підвищення її ефективності.

Ефективність проведення навчального заняття пропонованого тилу значною мірою залежить від наявності чітко відлагодженої системи перевірки. Ця перевірка може носити діагностичний характер і не бути основою для виставлення оцінки, її призначення - виявити потребу в корекції. Важливим моментом є пояснення студентам які методи перевірки і на якому етапі заняття будуть застосовуватись. Наприклад, в ході самостійної роботи, кожне запитання може оцінюватись спеціальним символом, після чого викладач і студенти мають чітку картину стану засвоєння теми.

4. На занятті самостійна робота студентів є ефективною за умови правильного методичного керівництва нею з боку викладача, коли він систематично навчає студентів працювати самостійно, коли для студентів добре зрозумілі мета, шляхи і способи виконання цієї роботи.

2.4 Активізація пізнавальної діяльності студентів в процесі вивчення дисципліни Лісництво

У вирішенні проблеми підвищення якості підготовки спеціалістів для лісового господарства велике значення набуває подальше удосконалення форм та методів навчання в напрямку активізації пізнавальної діяльності студентів. Велику роль при цьому відіграє правильне використання в педагогічній практиці принципів і методів наукового пояснення.

Запропонована дидактична класифікація видів пояснення за двома основами: логічному (дедуктивне, індуктивне, модельне пояснення) і психолого-дидактичному (рівень тяжкості, евристична діяльність студентів) - дозволяє дати конкретні рекомендації щодо застосування різних видів пояснення при викладанні даної дисципліни в аграрному закладі.

Підвищення самостійності і творчої активності студентів в процесі навчальної діяльності тісно пов’язане з покращенням організації та методики заняття. Нерідко добре відомі педагогічні положення, направлені на підвищення самостійної роботи і пізнавальної активності студентів в навчанні, не відбувались на практиці тому, що форми організації навчальної роботи були затрудненими. Це стосувалося того, що педагоги мали справу з комбінованими або змішаними заняттями в вищому закладі. Ось чому дослідна робота з підвищення самостійності і творчої активності студентів була розпочата з критичної оцінки організації заняття та пошуку шляхів його вдосконалення.

Комбіноване заняття, як відомо, було побудоване за такою схемою: кожне запитання навчальної програми опрацьовувалось викладачем, переказувався студентами, закріплювався по підручнику вдома і знову ж відбувалось повторення на наступному занятті. Одні і ті ж запитання, нерідко в одних і тих же формулярах, повторювався по декілька разів: при поясненні викладачем нового матеріалу, при закріпленні цього матеріалу на занятті, при виконанні домашніх завдань і при опитуванні студентів на наступному занятті. При цьому активність студентів до самостійної роботи досить знизилась.

Щоб виправити сутнісні недоліки комбінованого заняття, необхідно було розробити та експериментально перевірити таку структуру заняття, яка б відповідала характеру навчального матеріалу, логіці навчального процесу і підвищувала б самостійне навчання студентів. В даних цілях були спеціально розроблені та експериментально перевірені серії занять, що передбачали різноманітні складові окремих його частин.

1-а серія експериментальних занять: заняття без закріплення нового навчального матеріалу в аудиторії.

Мета дослідження: перевірити, як під час вивчення навчального матеріалу зміниться стан частини заняття, якщо студентам закріплення навчального матеріалу перенести на самостійне опрацювання.

Структура заняття:

повтор попереднього заняття і перевірка виконаного студентами домашнього завдання;

б) виклад та пояснення викладачем нового матеріалу;

в) завдання для самостійної роботи.

2-а серія експериментальних занять: заняття без домашнього завдання.

Мета дослідження: перевірити, при вивченні якого навчального матеріалу можна проводити заняття без домашніх завдань і як в зв´язку з цим зміниться структура і методика побудови заняття.

Структура заняття:

повтор попереднього заняття;

б) виклад та пояснення нового матеріалу;

в) самостійна робота студентів з усвідомлення та закріплення вивченого матеріалу.

3-я серія: заняття з перенесенням повтору пройденого матеріалу на кінець вивченої теми.

Мета дослідження: перевірити, при вивченні якого навчального матеріалу і в яких групах можна не повторювати матеріал з попередньої теми, а зекономлений час використати на самостійну роботу студентів.

Структура заняття:

виклад та пояснення нового матеріалу;

б) самостійна робота студентів в аудиторії;

в) обговорення самостійної роботи студентів і подання домашнього завдання при підведенні підсумків заняття.

4-а серія: заняття, на яких самостійна робота студентів в позаурочний час включає лише розширення та поглиблення вивченого матеріалу на занятті.

Мета дослідження: виявити, в яких студентів при вивченні певного матеріалу можна сформувати навики та інтерес до самостійної індивідуальної роботи.

Структура заняття:

виклад та пояснення нового матеріалу викладачем;

б) фронтальна самостійна робота студентів в аудиторії;

в) обговорення результатів індивідуальної самостійної роботи студентів, виконаної в домашніх умовах.

В результаті цих досліджень стало відомо, що кожне окремо взяте заняття потрібно будувати так, щоб окремі частини його відповідали дидактичним цілям, специфіці матеріалу який вивчається, особливостям групи та віку студентів і опиралось на попередні заняття, а також слугували з метою підготовки до наступних занять.

Якість заняття по великому рахунку залежить від готовності студентів до заняття.

Використовуються такі прийоми:

повідомлення теми і мети заняття;

б) встановлення зв´язку нового навчального матеріалу з вивченим раніше;

в) опора на життєвий досвід студентів;

г) створення емоційного фону заняття;

д) опора на наглядовість;

е) використання різного роду завдань та запитань;

є) проведення попередніх самостійних робіт студентів.

По-різному використовуються окремо взяті прийоми активізації студентів. Наприклад, запитання і завдання можуть випливати як із раніше вивченого матеріалу, так і матеріалу який вивчається. Це дозволяє студентам використати набуті знання для виконання завдання, яке буде подане на наступний раз.

Підвищення самостійності та творчої активності студентів на заняттях в значній мірі залежить від правильного пояснення викладачем матеріалу для самостійної роботи.

Значення самостійної роботи студентів в навчанні важко переоцінити. Лише ті знання, уміння та навички можуть бути обгрунтованими, які придбані за допомогою сумлінної роботи.

Наукою та практикою виявлено значну кількість дидактичних способів, за допомогою яких викладач створює найбільш сприятливі умови для засвоєння навчального матеріалу. Важливе місце серед них посідає такий прийом, як пояснення теми та мети заняття, попереднє повідомлення плану роботи над новим матеріалом, постановка викладачем різних запитань, організація попередніх повідомлень студентів що стосується теми заняття.

Досвід показує, що одним із ефективних способів підготовки студентів до ефективного та свідомого виховання знань являється самостійна робота студентів, яка організовується перед вивченням нового матеріалу. Вона може проводитись замість звичайних усних запитань чи перевірки письмового домашнього завдання.

В багатьох випадках підготовлена самостійна робота дає значний результат, оскільки під час її виконання всі студенти заохочені до активної діяльності. В процесі такої роботи викладач має можливість приділити увагу і допомогти слабшим студентам або ж вносити поправки і уточнення в роботу тих, у кого виникають запитання чи затруднення.

Проведення занять-диспутів

Проблемного характеру вивчення дисципліни Лісництво допомагають заняття-дискусії. З даним поняттям пов’язують одну з форм позаурочної роботи студентів.

Розрізняють наступні структурні особливості таких дискусій:

заняття-дискусія побудована за допомогою програми і підпорядковується всім дидактичним вимогам, які представлені на заняттях лісівничого профілю;

б) за формою таке заняття наближається до заняття, яке проводяться методом бесіди, в основі даного навчального матеріалу лежать життєві проблеми, що хвилюють студентів. Запитання викладачем плануються таким чином, щоб перевірити знання студентів з даної теми, а також давали можливість висловити своє ставлення до проблеми і подискутувати з товаришами та викладачем;

в) в структурі заняття особливе місце займає заключне слово викладача.

Методика проведення занять-диспутів різноманітна. Тематику такого заняття спланувати попередньо досить важко, оскільки не завжди студентів влаштовує дискусія з теми, яку вибрав викладач. Тому потрібно спочатку порадитись з аудиторією, яку тему заняття студенти хотіли б обговорити детальніше. Наведемо ряд тем, які можна покласти в основу певних занять-диспутів:

"Як впливає сонячна радіація на лісові масиви?"

"Чи можливо в наш час якимось чином змінити відношення людей до навколишнього середовища?"

"Що я думаю про ліс, як невід’ємну частину людського буття?"

"Яким чином можна змінити урожайність деревних рослин на землях не придатних для с/г?"

Після того, як сформували тему заняття переходимо до його підготовки. Адже дискусійне заняття значною мірою відрізняється від звичайного заняття.

Спочатку потрібно відмітити продумане коло запитань, але їх потрібно подавати не відразу, а почергово. Таким чином дискусія буде проводитись в більш цікавому вигляді.

Заняття-дискусія проводиться за наступним планом:

Вступне слово викладача.

Виступ студентів ("за чи проти").

Вільна дискусія щодо висунутих запитань.

Заключне слово студентів, що доповідали.

Заключне слово викладача.

Успіх дискусії залежить від викладача. Він повинен вміти керувати суперечками, не називаючи свого ставлення з боку спостерігача. Потрібно ретельно продумати увесь хід диспуту, кожну репліку, кожне своє слово, відмітити можливі відхилення від теми. Потрібно вміти переконувати слухачів і в той же час довіряти чужим думкам, ставити студентів на рівні з собою - ось що допомагає викладачу правильно знайти своє місце на подібному занятті.

Активізувати увагу студентів з першої хвилини заняття - означає залучити їх в активну розумову працю, без чого не може бути стійкого і усвідомленого засвоєння знань.

Багато викладачів розпочинають заняття з постанови перед аудиторією певного завдання або проблеми. Так зароджується прагнення до пізнавального пошуку. Результати пошуку студентів перевіряться за рахунок бесіди чи письмової роботи.

За допомогою проблемного викладу матеріалу, у студентів відбувається краще запам’ятовування навчального матеріалу не стільки через заучування, скільки через їх самостійну діяльність.

Постанова викладачем проблемно-пізнавального завдання перед початком заняття нового навчального матеріалу являється одним із найважливіших засобів активізації уваги студентів.

Висновок

У структурі особистості інтерес складає першооснову будь-якого таланту. Він не лише пробуджує, розвиває і доводить до абсолюту закладені природні нахили, але й здатний навіть породити їх і в деякій мірі виправити “помилки природи".

Пізнавальний інтерес - найпотужніший мотив в основі навчальної діяльності.

За предметною спрямованістю пізнавальні інтереси студентів діляться на гуманітарні, лінгвістичні, природньонаукові, фізико-математичні, практичні, естетичні.

Ефективній організації процесу самостійного набуття знань учнями має сприяти застосування таких методів навчання, які б при їх оптимальному поєднанні були спрямовані на активізацію різних компонентів мислення студентів та їх гармонійного розвитку. Тому що, по-перше, засвоєння навчального матеріалу на стику різних видів мислення сприяє міцнішому зберіганню його у пам'яті: наочно-образні та практичні компоненти забезпечують краще запам'ятовування змісту певних подій, фактів, їх історичну послідовність, а словесно-логічні компоненти сприяють розумінню значення цих фактів та їх причинно-наслідкові зв'язки. По-друге, це забезпечить можливість застосування оптимального для індивіда шляху засвоєння навчального матеріалу, що стимулюватиме його здібності.

Отже, ефективність процесу навчання взагалі, та організації самостійної пізнавальної діяльності студентів зокрема, залежить не тільки від вдалого вибору методу навчання, а й значною мірою, від внутрішньої структури цього методу, від умілого поєднання прийомів зовнішньої педагогічної діяльності викладача і внутрішньої пізнавальної діяльності студентів, тобто - від визначення раціональної структури методів.

Список використаної літератури

1. Оконь В. Введение в общую дидактику. - М.: Высш. шк., 1990. - 382 с.

2. Педагогика / Под ред. Ю.К. Бабанского. - М.: Просвещение, 1983 - 608 с.

3. Калмыкова З.И. Продуктивное мышление как основа обучаемости. - М.: Педагогика, 1981. - 200 с.

4. Онищук В.А. Урок в современней школе. - М.: Просвещение, 1981 - 191с.

5. В.Є. Свириденко, О.Г. Бабіч, Л.С. Киричок, Лісництво: Підручник / За ред. В.Є. Свириденка. - 2-ге видання. - К.: Арістей, 2006. - 544 с.

6. Исследование по методике организации и провидения занятий в высшей школе: Межвузовский сборник - Казань, 1976. - 109 с.

7. Яремко Н.В. Самостійна робота студентів у процесі вивчення навчальної дисципліни "Дозвіллєзнавство": навчально-методичний посібник. - Вид.3-тє, доповн. - Біла церква: КОІПОПК, 2007. - 102 с.

8. Трубачева С.Є. Методи самостійного набуття знань у сучасній школі. - К.: ФАДА, ЛТД, 2000. - 30 с. - Бібліогр.: с.29.

9. Повышение самостоятельности и творческой активности учащихся на уроках по основам наук в школе / Под. ред. И.Т. Огородникова - М.: 1967. - 299 с.

Страницы: 1, 2, 3