Методичні вказівки до виконання курсової роботи для студентів інженерно-педагогічних спеціальностей 
Аналогічним чином розглянемо другу дисципліну
"Дидактичні основи професійної освіти", з якої і передбачається виконання
курсової роботи.
Мета й зміст навчання відповідають на питання:
на якому якісному й кількісному рівнях і що саме має бути засвоєно учнем? Це фактори,
які визначають вибір методу (форми, засобу) навчання. Саме з вивчення їх і починається
курс дидактичних основ професійного навчання. Під час розгляду питання "Навчальні
предмети і їхня функціональна характеристика" розкривається не тільки їх циклова
належність, а і структурні компоненти навчального матеріалу, особливості засвоєння.
Саме це дозволить підвести базу під принципи навчання - наступну тему курсу, та
методи, форми й засоби, які сприятимуть реалізації цих принципів.
Принципи навчання визначають характер процесу й
результату взаємодії викладача та учнів (студентів) і забезпечують їх ефективність.
Основні з принципів - науковість, зв'язок теорії з практикою, систематичність, свідомість
та активність, наочність, ґрунтовність оволодіння знаннями, уміннями, навичками,
доступність, врахування індивідуальних особливостей учнів. Ці принципи є визначними
для будь-якого навчального процесу, що реалізується у будь-якому навчальному закладі.
Але крім цих принципів, є також й інші, які відбивають властивості саме професійної
підготовки. Основним та додатковим принципам навчання присвячена наступна тема курсу
"Принципи професійного навчання".
На стику змісту дисциплін "Методологічні засади
професійної освіти" і "Дидактичні основи професійної освіти" та з
урахуванням мети курсової роботи отримується її структура, яка складовими має два
пов’язані між собою розділи: теоретичний і практичний. Теоретичний розділ включає
чотири підпункти, які спрямовані на усестороннє вивчення стану досліджуваної проблеми
у педагогічних джерелах. Практичний розділ включає два підпункти, спрямованих на
вивчення особливостей застосування заданого методу (форми, засобу) в мовах професійно-технічного
(вищого) навчального закладу.
Кількість та черговість підпунктів курсової роботи
може бути зміненою, виходячи із специфіки теми та її спрямованості.
Зупинимося на розділах та їхніх підпунктах більш
докладно. Перший розділ "Метод (форма, засіб) навчання як категорія дидактики"
спрямований на встановлення сутності і вивчення досвіду використання конкретного
методу (форми, засобу). Це можна здійснити шляхом порівняльного аналізу його з такими
ж або іншими категоріями дидактики у часовому, просторовому та науковому вимірах.
Тобто на протязі всього розділу необхідно проводити порівняльний аналіз:
історії й сучасності стосовно розуміння та використання
методу (форми, засобу);
класифікаційних ознак методу (форми, засобу);
використання методу (форми, засобу) у різних навчальних
закладах під час вивчення різних циклів навчальних дисциплін, окремих дисциплін,
тем, елементів уроків тощо.
У п.1.1 "Історія виникнення
та використання методу (форми, засобу) у навчальному процесі" слід:
навести та пояснити всі можливі визначення заданого
методу (форми, засобу), обрати з них найбільш точне та обґрунтувати вибір;
вказати коли і за яких умов розпочато використання
цього методу (форми, засобу), зосередити увагу на навчальних закладах, які за своїм
статусом та покликанням подібні навчальним закладам, зазначеним в темі курсової
роботи, підкреслити навчальні дисципліни, стосовно яких цей метод (форма, засіб)
згадується, показати як змінювалося з роками його значення;
розглядаючи сучасний етап використання методу
(форми, засобу), слід навести та проаналізувати різні класифікації методів (форм,
засобів) і на цій основі отримати всі ознаки заданого, підкресливши найсуттєвіші.
Таблиця 4
Принципи
розробки змісту курсової роботи з дидактичних основ професійної освіти
У п.1.2 "Мета та завдання застосування методу
(форми, засобу) у навчальному процесі" необхідно чітко сформулювати мету застосування
методу (форми, засобу), обов’язково вказавши його функціональні ознаки та характеристики
(наприклад, метою застосування методу "лекція" є монологічне викладення
великого обсягу навчального матеріалу із посиланням на наукові положення). Крім
цього, на основі наведених ознак та характеристик мети слід сформулювати низку завдань,
часткових по відношенню до цієї мети. Кількість завдань має становити від трьох
до п’яти (або більше) та вичерпувати собою всі особливості застосування конкретного
методу (форми, засобу) у зазначеному навчальному закладі.
У п.1.3 "Принципи професійного
навчання, що першочергово реалізуються при застосуванні методу (форми, засобу)"
необхідно:
перелічити принципи навчання, які обумовлюють характер
навчання у навчальних закладах (загальні, професійно-технічні, вищі), що зазначені
в темі курсової роботи;
виділити принципи навчання, які реалізуються першочергово при застосуванні методу (форми, засобу), заданого темою курсової
роботи;
вказати способи застосування методу (форми, засобу),
за допомогою яких стає можливою реалізація виділених принципів.
У п.1.4 "Вимоги щодо
реалізації методу (форми, засобу)" слід вказати перелік дій викладача, виконання
яких забезпечуватиме ефективну підготовку та застосування методу (форми, засобу)
за встановлених умов організації та здійснення навчального процесу (навчальний заклад,
група або цикл навчальних дисциплін, дисципліна, тема, категорія навчального матеріалу).
При цьому необхідно надати часову й просторову характеристику цим діям та об’єктам,
що використовуються (зразки демонстрації, ілюстрації, явища, процеси тощо).
Другий розділ "Реалізація
методу навчання у професійно-технічному (вищому) навчальному закладі" спрямований
на перевірку гіпотези щодо умов застосування методу (форми, засобу) у конкретному
навчальному закладі та використання отриманих теоретичних положень задля вирішення
проблем педагогічної практики, що виявляється у розробці професійно орієнтованих
ситуацій із застосуванням конкретного методу (форми, засобу).
У п.2.1 "Дослідження умов ефективного застосування
методу (форми, засобу)" необхідно співвіднести сформульовані у п.1.4 вимоги
щодо реалізації методу (форми, засобу) із умовами їхньої реалізації, які отримано
у межах психологічного розділу, та сформулювати висновки й рекомендації інженеру-педагогу
щодо ефективного застосування методу (форми, засобу).
У п.2.2 "Розробка професійно спрямованих завдань
(ситуацій), які передбачають ефективне використання інженером-педагогом конкретного
методу (форми, засобу) навчання" слід дібрати 2-3 завдання (ситуації, сценарії
тощо), які потребують вирішення тих чи інших питань, пов’язаних із застосуванням
конкретного методу (форми, засобу), та навести відповідні коментарі.
Виховний розділ.
Курсову роботу з дидактичних основ професійної
освіти необхідно оформлювати відповідно до вимог, які висуваються до подібних матеріалів.
Курсову роботу друкують за допомогою принтера
на одному боці аркуша білого паперу формату А4 (210x297 мм). Мінімальна висота шрифту
1,8 мм. Можна також використати папір форматів у межах від 203x288 до 210x297 мм
і подати таблиці та ілюстрації на аркушах формату А3.
Обсяг основного тексту курсової роботи має становити 25-30 сторінок друкованого
тексту (шрифт текстового редактора Word розміру 14 з полуторним міжрядковим інтервалом;
береги: лівий - 30 мм, правий - 10 мм, верхній і нижній - 20 мм).
Шрифт друку повинен
бути чітким з однаковою щільністю тексту, стрічка - чорного кольору середньої жирності.
Вписувати в текст окремі іншомовні слова, формули,
умовні знаки можна чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору, при цьому
щільність вписаного тексту повинна бути наближеною до щільності основного тексту.
Друкарські помилки, описки і графічні неточності,
виявлені в процесі написання курсової роботи, можна виправляти підчищенням або зафарбуванням
білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту (фрагменту
рисунка) машинописним способом. Допускається не більше ніж два виправлення на одній
сторінці.
Текст основної частини МКР поділяють на розділи,
підрозділи, пункти та підпункти. Заголовки структурних частин курсової роботи
"Зміст", "ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ", "Вступ",
"РОЗДІЛ", "ВИСНОВКИ", "СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ",
"ДОДАТКИ" друкують великими літерами симетрично до набору. Заголовки підрозділів
- маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці
заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють
крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з
абзацного відступу в розбивку в підбір до тексту В кінці таким чином надрукованого
заголовка ставиться крапка.
Відстань між заголовком
(за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 3-4 інтервалам.
Кожну структурну частину курсової роботи починають
з нової сторінки.
До обсягу основного тексту курсової роботи
не входять список використаних джерел, додатки, а також таблиці та рисунки, які
займають площу сторінки. Водночас всі сторінки, що містять перераховані компоненти
тексту, підлягають нумерації на загальних засадах.
Нумерацію сторінок,
розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими
цифрами без знака №.
Першою сторінкою курсової роботи є титульний
аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок курсової роботи, не проставляючи
його номера. Наступні сторінки нумерують у правому верхньому куті сторінки без крапки
в кінці.
Такі структурні частини курсової роботи, як зміст,
перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не мають
порядкового номера.
Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер
підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими
ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад
"2.3." (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок
підрозділу.
Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер
пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять
крапку. У кінці номера повинна стояти крапка, наприклад "1.3.2." (другий
пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту.
Пункт може не мати заголовка.
Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими
ж правилами, як пункти.
Ілюстрації (фотографи,
креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці слід подавати в МКР безпосередньо після
тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці,
розміщені на окремих сторінках курсової роботи, включають до загальної нумерації
сторінок. Таблицю, рисунок або креслення, розміри якого більші від формату А4, враховують
як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або
додатках.
Ілюстрації позначають словом "Рис." і
нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках.
Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між
якими ставиться крапка. Наприклад, Рис.1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер
ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією.
Якщо в курсовій роботі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.
Таблиці нумерують послідовно
(за винятком таблиць, поданих у додатках) у межах розділу. У правому верхньому куті
над відповідним заголовком таблиці розміщують напис "Таблиця"
із зазначенням її номера. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового
номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад "Таблиця 1.2"
(друга таблиця першого розділу). Якщо в курсовій роботі одна таблиця, її нумерують
за загальними правилами. При перенесенні частини таблиці на інший аркуш (сторінку)
слово "Таблиця" і номер її вказують один раз справа над першою
частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова "Продовження табл."
і вказують номер таблиці, наприклад "Продовження табл.1.2".
Формули в курсовій
роботі (якщо їх більше однієї) нумерують у межах розділу Номер формули складається
з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку.
Номери пишуть біля правого берега аркуша в одному рядку з відповідною формулою в
круглих дужках, наприклад (3.1) (перша формула третього розділу).
Примітки до тексту
і таблиць, в яких вказують довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно в
межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному аркуші декілька, то після слова
"Примітки" ставлять двокрапку, наприклад:
Примітки:
1. …
2. …
Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після
слова "Примітка" ставлять крапку.
Текстовий матеріал наукового твору вельми різноманітний.
До нього (крім розглянутих вище елементів) належать складні числівники, літерні
позначення, цитати, посилання, перерахування тощо.
Кілька загальноприйнятих умовних скорочень, що
використовуються: а) після перерахування (і т. ін. - і таке інше, і т.д. - і так
далі, і т.п. - і тому подібне), б) при посиланнях (див. - дивись, пор. - порівняй),
в) при позначенні цифрами століть і років (ст. - століття, ст. ст. - століття, р.
- рік, рр. - роки). Існують також такі загальноприйняті скорочення т. - том, н.
ст. - новий стиль, ст. ст. - старий стиль, н.е. - наша ера, м. - місто, обл. - область,
гр. - громадянин, с. - сторінки, акад. - академік, доц. - доцент, проф. - професор).
Слова "та інші", "і таке інше"
всередині речення не скорочують. Не допускається скорочення слів "так званий"
(т.з.), "наприклад" (напр.), "формула" (ф-ла), "рівняння"
(р-ня), "діаметр" (діам).
Для підтвердження власних аргументів посиланням
на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору
слід наводити цитати.
Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований
текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений
автором. Загальні вимоги до цитування такі:
а) текст цитати починається і закінчується лапками
і наводиться в граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей
авторського написання; наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються
лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку; у цих випадках використовується
вираз "так званий";
б) цитування повинно бути повним, без довільного
скорочення авторської о тексту і без перекручень думок автора; пропуск слів, речень,
абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається
трьома крапками; вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині,
в кінці); якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він
не зберігається;
в) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням
на джерело;
г) при непрямому цитуванні (переказі, викладі думок
інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути максимально
точним у викладі думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів, і робити
відповідні посилання на джерело;
д) цитування не повинно бути ні надмірним, ні недостатнім,
бо і те і те знижує рівень наукової праці, надмірне цитування створює враження компілятивності
праць, а недостатнє - знижує наукову цінність викладеного матеріалу;
е) якщо треба виявити ставлення автора курсової
роботи до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках
ставлять знак оклику або знак запитання;
є) якщо автор курсової роботи, наводячи цитату,
виділяє в ній деякі слова, робиться спеціальне застереження, тобто після тексту,
який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора
курсової роботи, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки; варіантами
таких застережень є (курсив наш - М. Х.), (підкреслено мною - М. Х.), (розбивка
моя - М.X.).
Коли використовують відомості, матеріали з монографій,
оглядових статей, інших джерел, що мають велику кількість сторінок, тоді в посиланні
слід точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул джерела, на яке
дано посилання в МКР.
Посилання в тексті курсової роботи на джерела роблять
згідно з їх переліком у квадратних дужках, наприклад, "у працях [1-7]".
Допускається наводити посилання у виносках, при цьому його оформлення має відповідати
бібліографічному опису за переліком посилань із зазначенням номера.
Посилання на ілюстрації та формули курсової роботи
вказують порядковим номером ілюстрації чи формули - останній беруть у дужки, наприклад,
"рис.1.2", у формулі (2.1)".
На всі таблиці курсової роботи повинні бути посилання
в тексті, при цьому слово "таблиця" пишуть скорочено, наприклад
"в табл.1.2". У повторних посиланнях вживають скорочено слово "дивись",
наприклад "див. табл.1.З".
Список використаних джерел - елемент бібліографічного
апарата, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується
після висновків. Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором
або виписують із каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких
елементів, скорочення назв і т ін. Завдяки цьому можна уникнути повторних перевірок,
вставок пропущених відомостей.
Джерела можна розміщувати одним із таких способів
у порядку появи посилань у тексті, в алфавітному порядку прізвищ перших авторів
або заголовків, у хронологічному порядку. Відомості про джерела, включені до списку,
треба давати відповідно до вимог державного стандарту з обов'язковим наведенням
назв праць. Бібліографічний опис джерел складають відповідно до чинних стандартів
із бібліотечної та видавничої справи. Зокрема потрібну інформацію можна одержати
із таких стандартів: ГОСТ 7.1-84 "СИБИД. Библиографическое описание документа.
Общие требования и правила составления", ДСТУ 3582-97 "Інформація та документація.
Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та
правила", ГОСТ 7.12-93 "Библиографическая запись. Сокращение слов на русском
языке. Общие требования и правила", ГОСТ 7.11-78 "СИБИД Сокращения слов
и словосочетаний на иностранных европейских языках в библиографическом описании".
Страницы: 1, 2, 3, 4
|
|
