Інтерактивні технології в освіті 
На заключному етапі заняття чи
теми доречно здійснити самооцінювання. Воно передбачає, що кожен учасник семінару,
в тому числі викладач, називає та коментує одну, на його думку, позитивну й одну
негативну сторону заняття, що закінчується. За такої форми зворотного зв'язку викладач
отримує чудове підґрунтя для вдосконалення організації навчального процесу, а студенти
вчаться формулювати критерії оцінювання та порівнюють власні оцінки з враженнями
своїх колег.
Форми педагогічного спілкування,
які об'єднуються в групу парної роботи, також мають декілька варіантів. Існують,
наприклад, відкриті пари, які утворюються довільно та являють собою діалог з приводу
певної проблеми, який відбувається перед усією групою. Співрозмовники можуть дотримуватись
як однієї точки зору, так і різних або протилежних. Слухацькій аудиторії пропонується
оцінити аргументи учасників диспуту. Корисно буде надати такому діалогові форми
рольової гри, у якій її учасники висловлюватимуть точки зору, визначені рамками
ролі.
У закритих (фіксованих) парах
студенти обговорюють поставлені проблеми з постійним партнером, як правило, сусідом
по столу, не виносячи деталей обговорення на суд аудиторії. Якщо метою роботи у
відкритих парах є демонстрація самого процесу вирішення проблеми, то спілкування
у фіксованих парах спрямоване на досягнення певного результату, спільної думки,
яка потім повідомляється іншим.
Спілкування в гнучких парах відбувається
при постійній зміні співбесідника, що викликається різними цілями: пошуку серед
учасників семінару однодумців з певного питання, з'ясування експертних оцінок, підсумовування
результатів виконання завдання, широкого опитування з наступним заповненням таблиці,
діаграми тощо.
Характерною особливістю наведених
вище форм парної роботи є послаблення психологічного напруження, пов’язаного з одноосібним
прийняттям рішення, завдяки тій обставині, що обмін думками відбувається в діалогічній
формі, переважно з обмеженою кількістю партнерів, або у вигляді гри, коли обидва
учасники спілкування знаходяться в однаковому становищі чи виконують функції, які
визначені рамками ролі.
Психологічний тиск відповідальності
за правильне розв’язання проблеми значно знижується в процесі організації спільної
роботи студентів у малих групах. Складні багатоопераційні проблеми, які вимагають
чималого часу для обміркування та розподілу функцій між взаємодіючими (з наступним
об’єднанням зусиль), можуть розв’язуватися в умовах проблемних груп. Ці групи нараховують
4-6 осіб, які мають справу з однією й тією ж проблемою одночасно протягом певного
часового проміжку. Задача кожної групи – знайти свій розв’язок проблеми і повідомити
його решті студентів. Викладач мусить тримати в полі зору всі групи, надаючи конкретну
допомогу чи здійснюючи загальний моніторинг. У процесі такої роботи студенти, по-перше,
багато чого навчаються один в одного, а по-друге, збагачують свій досвід альтернативними
варіантами виконання отриманого завдання.
Мінігрупи – невеличкі групи по 2-3 особи
– мають таку назву не тільки через обмежену кількість учасників, але й завдяки часові,
відведеному на обговорення. Вони утворюються для розв’язання протягом 1-2 хвилин
нескладних завдань, пов’язаних зі швидким знаходженням з опорою на текст, схему,
графік чи інше джерело інформації відповідей на поставлені запитання, формулюванням
певного висновку, виконанням короткого тесту тощо.
Групи за інтересами організуються відповідно до кількості
існуючих точок зору на запропоновану проблему. Кількість учасників у кожній групі
може бути різною. Вона залежить від кількості прихильників тієї чи іншої гіпотези.
Викладач попередньо знайомить усіх присутніх з різними підходами до проблеми чи
різними способами її розв’язання і пропонує їм визначитися у своїх уподобаннях і
розбитися на відповідні групи з метою розробити аргументацію на користь свого підходу
та захистити відповідну гіпотезу. Є рація запропонувати групам викласти свої аргументи
письмово й розмістити їх в аудиторії на спеціальній дошці для широкого ознайомлення.
Така робота є безперечно корисною для формування вмінь аргументувати свою точку
зору, порівнювати різні позиції, об’єктивно оцінювати свої помилки й уникати їх.
Інколи індивідуальна робота, спілкування
в парах і малих групах може поєднуватися в контексті однієї форми – піраміди, яка
є багаторівневою формою організації взаємодії на семінарі. Розпочинається вона з
виконання спільного для всієї групи завдання індивідуально (5 хвилин). На другому
етапі студенти об’єднуються в пари, порівнюють свої записи, з’ясовують спірні питання,
розробляють спільний варіант. Третій етап передбачає утворення груп по 4-8 осіб
у кожній, перед якими ставиться вже інше, більш складне завдання. У кінцевому результаті
один представник від кожної групи отримує необхідний час для демонстрації результатів
колективної роботи на пленарному засіданні (вони також можуть бути подані письмово
на дошці). При такому поетапному підході до складної проблеми кожен наступний етап
збагачується аргументацією від попереднього, значно полегшується її розв’язок у
цілому.
Загалом, підсумовуючи ефективність
перелічених форм організації спілкування на лекційних та семінарських заняттях,
слід особливо відмітити їх соціально значущий гуманістичний потенціал, який неодмінно
проросте в наступній діяльності студентів у демократичні когнітивні та поведінкові
норми. Адже, як стверджують дослідники в галузі психології, кожна вища психічна
функція в процесі розвитку з’являється двічі: спочатку як функція колективної поведінки,
а згодом як спосіб індивідуальної поведінки, внутрішній процес діяльності.
Сучасному навчально-виховного
процесу притаманні переважання вербальних методів навчання і виховання, недооцінка
значення спілкування школярів для розв’язування провідних задач і завдань на уроках
математики, відсутність цікавих для учнів форм та методів організації навчальної
діяльності тощо. Тому нагальною потребою сучасної системи освіти є впровадження
нових форм та методів навчання і виховання, що забезпечують розвиток особистості
кожного школяра.
Розв’язанню цієї проблеми сприяє впровадження
інтерактивних технологій навчання. Саме вони ефективніше, ніж інші педагогічні технології,
сприяють інтелектуальному, соціальному й духовному розвитку школяра, готовність
жити й працювати в гуманному, демократичному суспільстві.
Інтерактивні технології навчання зорієнтовані
на:
-
створення умов
для осмислення й вирішення проблем, пов’язаних із захистом своїх прав і прав товариша;
усвідомлення обов’язку і відповідальності перед оточенням, плекання навичок культури
і соціальної етики, що включать у себе дотримання моральних принципів та норм у
суспільстві, пріоритет загальнолюдських цінностей;
-
соціалізацію особистості
й формування в процесі виховання та освіти, навичок активної моральної дії;
-
розвиток особистості,
яка здатна критично оцінювати події, що відбуваються в суспільстві.
Інтерактивні технології навчання на
уроках математики сприяють ефективному розвитку в кожної особи математичних здібностей,
розвитку логічного мислення, системи загальнолюдських цінностей та загальноприйнятих
норм поведінки, як на уроках математики, так і в житті; розвитку здатності цінувати
знання та вміння користуватися ними; усвідомленню особистої відповідальності та
вмінню об’єднуватися з іншими членами колективу класу задля розв’язання спільної
проблеми, розвитку здатності визнавати і поважати цінності іншої людини, формуванню
навичок спілкування та співпраці з іншими членами групи, взаєморозуміння та взаємоповаги
до кожного індивідуума, вихованню толерантності, співчуття, доброзичливості та піклування,
почуття солідарності й рівності, формуванню вміння робити вільний та незалежний
вибір, що ґрунтується на власних судженнях та аналізі дійсності, розумінні норм
і порав поведінки.
В умовах інтерактивного навчання на
уроках математики забезпечуються формування в його учасників передусім таких інтелектуальних
умінь, як аналіз, порівняння, виділення головного, а також критичне мислення та
здатність приймати відповідальні рішення.
У результаті організації навчальної
діяльності із застосуванням інтерактивних технологій в учнів на уроках математики
розвиваються й ускладнюються психічні процеси – сприйняття. Пам’ять, увага, уява
тощо, виявляються такі мислитель ні операції як аналіз і синтез, абстракція й узагальнення,
формуються воля й характер тощо, при використанні різноманітних видів творчої діяльності
на уроках в учнів розвиваються математичні здібності та проявляється інтерес до
предмета. Велика кількість різноманітних і доступних учням видів робіт, включених
у зміст знань, де застосовуються інтерактивні технології, дає поживу для розуму,
розвиває уяву, спостережливість, розширює кругозір, знайомить з важливими елементами
професійної діяльності, впливає на формування стійких пізнавальних інтересів, а
в майбутньому – і на вибір роду занять, пов’язаних з математикою.
Під час активного навчання учень аналізуючи
творче завдання, визначає потрібні для його виконання операції, послідовність дії,
порівнює та визначає спільне й відмінне в способах реалізації аналогічних завдань,
узагальнює способи його виконання. На основі таких мислительних дій розвивається
інтелектуальна сфера особистості. Крім того, у процесі виконання навчальних дій
учням доводиться робити певні розрахунки.
Вони навчаються використовувати знання
з інших предметів (тобто здійснюються міжпредметні зв’язки); мова школярів збагачується
новими словами, термінами, що, у свою чергу, позитивно впливає на розумовий розвиток
особистості.
Інтерактивне навчання суттєво впливає
на свідомість і почуття особистості з метою виховання компетентного й відповідального
учня який є вільною і водночас законослухняною, високоморальною, соціально та політично
активною особистістю, повноправним членом шкільного колективу; на формування в учнів
громадських поглядів, почуттів та переконань, належної поведінки, єдності слова
і діла.
Інтерактивні вправи на уроках математики
зорієнтовані на:
-
розвиток належності
мислення школярів, певної самостійності думок: спонукають учнів до висловлення своєї
думки, стимулюють вироблення творчого ставлення до будь-яких висновків, правил тощо.
Деякі з інтерактивних вправ (наприклад, «Робота в парах», «Робота в группах», «Карусель»,
«Пошук інформації» та інші) спрямовані на самостійне осмислення матеріалу, допомагають
замислитися («Чи справді це так?»), дослідити факти, проаналізувати алгоритм розв’язків,
розуміти їхню суть, перевірити і себе і свого товариша, знайти помилку;
-
розвиток опору
до навіювання думок, зразків поведінки, вимог інших: спонукають учнів до відстоювання
власної думки, створюють ситуацію дискусії, зіткнення думок. Застування вправ „Аналіз
ситуації”, „Вирішення проблем”, вчать дітей протистояти тиску більшості, відстоювати
свою думку. Виявити помилку у судженнях, відповідях, вказати за неї і довести це
спонукає завдання, де вчитель допускає помилки. Коли в завданнях наявна певна проблемна
ситуація, то розв’язання їх в умовах інтерактивних технологій активно стимулює діяльність
мислення, спрямовану на подолання протиріччя, непорозумінь. Через зіткнення поглядів
учні осягають суть, причини дій, вчинків;
-
вироблення критичного
ставлення до себе, уміння бачити свої помилки та адекватно ставитися до них; сприяють
розвитку таких умінь, як бачити позитивне і негативне не тільки в діях товаришів,
а й у власних; порівнювати себе з іншими й ретельно себе оцінювати. Ці вправи сприяють
самопізнанню особистості і на цій основі взаєморозумінню вчителів і учнів та розумінню
школярами вимог і критичних зауважень учителя. А розуміння власних дій є необхідним
для формування дисциплінованої поведінки. Завдяки правильному, адекватному усвідомленню
не лише позитивного, а й негативного у власній поведінці, діях, навчанні виникає
критичне ставлення до себе, що конче потрібне насамперед для сприймання вимог інших;
-
розвиток пошукової
спрямованості мислення, прагненню до знаходження кращих варіантів вирішення навчальних
завдань: передбачають вправи, які ставлять дітей у реальну ситуацію пошуку. Інколи
вони пропонують нестандартні виходи із ситуацій, які ми, дорослі, часто відкидаємо
як нереальні, неможливі. Такий категорійний підхід до ідей дитини гальмує в неї
бажання ділитися власними ідеями, підриває віру у свої можливості. У процесі інтерактивних
вправ «Розумовий штурм», «Коло ідей», «Вирішення проблем», «Незакінчені речення»
приймаються всі думки дітей як реальні, так і вигадані. Вправа «Пошук інформації»
вчить школярів самостійно працювати з додатковою літературою, дає можливість віднайти
факт, який може заперечувати те, що раніше приймалося як незаперечне. Отже, це дає
можливість для розвитку розумового скепсису щодо існуючих правил, висновків, думок;
-
інтерактивні вправи
спрямовані і на розвиток уміння знаходити спільні рішення з однокласниками; на підвищення
інтересу школярів до вивченого матеріалу.
«Рольові ігри» сприяють не лише розвитку
вміння викладати свої думки, а й з повагою ставитися до думок і пропозицій інших.
Атмосфера доброзичливості, заохочення під час обговорень, підтримка сором’язливих
дітей під час інтерактивних вправ зумовлює розумову й емоційну розкомплектованість
учнів, знижує страх перед можливими помилками, сприяє розвитку вміння аргументувати.
Суть інтерактивного навчання на уроках
математики полягає ще й в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної,
активної взаємодії всіх учнів колективу. Це спів-навчання, взаємо-навчання (колективне,
групує, навчання у співпраці), де учень і вчитель є рівноправними, рівнозначними
суб’єктами навчання, розуміють, що вони роблять рефлектують з приводу тощо, вони
знають, вміють і здійснюють.
Організація інтерактивного навчання
передбачає моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення
проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Воно ефективно сприяє
формуванню математичних навичок і вмінь, виробленню цінностей, створенню атмосфери
співробітництва, взаємодії, дає змогу педагогу стати справжнім лідером дитячого
колективу, але варто підкреслити, що в процесі інтерактивного навчання вчителеві
треба враховувати вікові особливості учнів.
Інтерактивна взаємодія виключає як
домінування одного учасника навчального процесу над іншими, так однієї думки над
іншою. Під час інтерактивного навчання учні вчаться бути демократичними, відкрито
спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, самостійно приймати рішення.
Варто зупинитися на позитивних сторонах
кооперативного учіння як одного з провідних у системі інтерактивного навчання, де
кожен має допомагати, одержувати допомогу від іншого. Кожен бере участь у кооперативній
творчості, тобто кожна група виконує частину загального завдання, що доцільно під
час вивчення великого за обсягом матеріалу. Обдарованіші діти допомагають менш обдарованим.
Кооперативне учіння позитивно впливає на всіх школярів — слабких, середніх і сильних.
Слабкі можуть скористатися підтримкою групи і досягти успіху в опануванні навчальних
програм з математики. Середні також бачать значно вищі горизонти своїх досягнень
і мають почуттєві переживання від свого поступку. Найбільш сильні вчаться працювати
разом з іншими, чого вони не робили раніше, коли буди впевненими у своїй талановитості
лише для себе, а не для інших. Вони знаходять у кооперативній праці велике задоволення
від допомоги іншим, виконуючи педагогічну функцію навчати менш підготовлених.
Кооперативне учіння покликане розвивати
толерантну поведінку серед учнів. Таке учіння знищує недовіру. Учні відчувають у
конкретних виявах колективізму свою особисту участь і свою персональну значущість;
усі відчувають комфорт від потреби спілкування з іншими. Усі відчувають власну вагомість
і ексклюзивну вартість. Рідко зменшується самотність, підвищується мотивація, поліпшуються
особисті досягнення.
Ситуації колективного учіння дають
школяреві можливість співпрацювати в різних групах. Кожен школяр своєрідно переживає
когнітивну ситуацію, а разом із тим психологічну і соціальну, постійно перебуваючи
в стані зміни між особистісних зв’язків, досвіду пізнання й оцінок, дій і сподівань.
Серед інтерактивних технологій кооперативного навчання можна виділити такі інтерактивні
вправи: „Карусель”, „Синтез думок”, „Діалог”, „Спільний проект”, „Пошук інформації”,
„Коло ідей”.
На мою думку, за умов інтерактивного
навчання учень може навчатися робити свідомий вибір серед широкого спектра альтернатив
і брати на себе відповідальність приймати самостійні рішення, щодо розв’язку задач
та вправ. Важливо, що кожен може це робити свідомо й грамотно. У результаті застосування
інтерактивних технологій створюються сприятливі можливості й для духовного розвитку
особистості, а також ефективному процесу соціалізації.
Слід зазначити, що інтерактивне навчання
дозволяє різко збільшити процес засвоєння матеріалу, оскільки впливає не лише на
свідомість учня, а й на його почуття, волю (дії, практику). Результати цих досліджень
можна відобразити в схемі, що отримала назву «Піраміда навчання».
Страницы: 1, 2, 3, 4
|
|
