Формування культури мовлення молодших школярів на уроках рідної мови

Аналізуючи результати у даній таблиці, можна зробити висновок про низький рівень культури мовлення молодших школярів як контрольного так і експериментального класів.

На другому етапі дослідження апробовувалась спеціальна методика формування культури мовлення. В контрольних класах навчання відбувалося за традиційною програмою з рідної мови для початкової школи. В експериментальному класі застосовувалась спеціальна методика, яка передбачала формування культури мовлення за допомогою використання спеціально відібраних вправ.

У процесі експериментального дослідження та після його завершення аналізувалися учнівські роботи як експериментального класу, так і контрольного. Результати аналізу свідчать про те, що в учнів експериментального класу порівняно з учнями контрольного класу відбулися позитивні зрушення у формуванні культури мовлення. Кількість порушень норм української мови, які трапляються в усному та писемному мовленні учнів експериментального класу значно зменшилась.

Таблиця 2

Щоб краще порівняти результати досліджень на констатувальному етапі і контрольному ми пропонуємо розглянути діаграми, які показують, наскільки покращився рівень культури мовлення в учнів експериментального класу. Розглянемо спочатку результати аналізу на констатувальному етапі дослідження (Діаграма 1).

Діаграма 1.

З даної діаграми видно, що на констатувальному етапі кількість дітей, в мовленні в яких трапляються помилки різного типу, в контрольному та експерименталльному класах майже однакова. А вже на контрольному етапі нашого дослідження кількість дітей, в культурі мовлення яких трапляються помилки в контрольному класі зменшилась на 9%, а в експериментальному – на 23% (Діаграма 2).

Діаграма 2.

Отже, підсумовуючи все вище сказане, слід наголосити на необхідності включення вправ із формування культури мовлення у структуру кожного уроку рідної мови початкової школи. Позитивні зрушення в учнів експериментального класу свідчать про ефективність створеної нами методики та необхідність подальшого її удосконалення і планування на її основі уроків рідної мови.

ВИСНОВКИ

У загальних висновках та рекомендаціях викладено результати дослідження. Основні з них такі:

1. Процес формування культури мовлення стає ефективнішим, якщо опиратися на психологічні основи та психолінгвістичні особливості його опанування, лінгвістичні основи, які включають засвоєння дітьми орфоепічних, лексичних і граматичних норм сучасної української літературної мови.

2. Розкрито зміст поняття “культура мовлення” як комплексу, що складається з сукупності і системи основних комунікативних ознак і розуміється нами як здатність мовців правильно, точно, логічно висловлюватись, добираючи мовновиражальні одиниці відповідно до мети і обставин комунікації та загальноприйнятого мовленнєвого етикету.

3. Експериментально доведено, що набуття вмінь досконалого мовлення виробляється ефективно, якщо забезпечується вчителем відповідна організація навчально-мовленнєвої діяльності, яка полягає, передусім, у створенні системи вправ для опанування мовленнєвої культури, спеціальному мовному забезпеченні цього процесу (мовленнєве середовище, позитивне емоційне стимулювання, пізнавальний інтерес, активізація мовленнєвої діяльності), зразковому мовленні педагога.

4. З’ясовано, що у структурі вмінь унормованого мовлення молодших школярів домінуючими виступають правильна звуковимова, уточнення, збагачення й активізація лексичного складу, опанування діалогічної та монологічної форм мовлення. Згідно з цим, як переконує дослідно-експериментальна робота, формування культури українського мовлення молодших школярів має підпорядковуватись таким чотирьом напрямкам:

- засвоєння норм сучасної української літературної мови;

- формування навичок активної роботи зі словом;

- формування вмінь діалогічного висловлювання;

- формування навичок монологічного мовлення.

5. Визначено, що опанування молодшими школярами основних комунікативних ознак мовленнєвої культури має відбуватись поетапно, з урахуванням ступеня нарощення труднощів, закономірностей набуття мовленнєвих умінь і навичок, виділення трьох послідовних етапів: первинно-ознайомлювального, репродуктивно-діяльнісного, комунікативно-творчого.

6. Як засвідчило дослідження, у процесі формування культури мовлення доцільно використовувати адекватні методи мовленнєвої практики: пояснювально-ілюстративний, імітаційний, репродуктивний, оперативний, продуктивно-творчий (комунікативний).

7. У дослідженні встановлено, що зміст мовного матеріалу має відповідати принципам комунікативної цінності, доступності та системності, нести комунікативне і діяльнісно-змістове наповнення поряд із лінгвістичним і культурологічним; в певній єдності та послідовності відповідати необхідності формування основних комунікативних ознак культури мовлення.

8. На підставі аналізу експериментальних даних з’ясовано, що системність і різноманітність підготовчих і мовленнєвих вправ за змістом і формою виконання мають забезпечувати позитивну мотивацію навчальної діяльності, збуджувати пізнавальний інтерес школярів щодо оволодіння досконалим мовленням, виховувати повагу до української мови як державної; свідоме ставлення учнів до норм, притаманних системі сучасної української літературної мови.

9. Стрижнем експериментального навчання виступили розробка і практична реалізація науково обґрунтованої і методично доцільної лінгво-дидактичної експериментальної методики формування культури мовлення молодших школярів, яка включала поетапність засвоєння основних комунікативних ознак мовленнєвої культури, методичне забезпечення і відповідну організацію навчально-мовленнєвої діяльності.

10. Дослідження дозволило простежити відчутні позитивні зміни у засвоєнні молодшими школярами експериментальних класів основних комунікативних ознак культури мовлення. Покращилась змістовність висловлювань, кількість реплік у діалозі та монолозі, їх насиченість граматичними формами, мовно-виражальними засобами.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.     Антоненко – Давидович Б. Як ми говоримо. –К., 1994. – С.312с.

2.     Бабич Н.Д. Основи культури мовлення. – Львів: Світ, 1990., 28

3.     Бабич Н.Д. Практична стилістика і культура української мови: Навч.пос.- Львів: Світ, 2003.- 432 с.

4.     Бадер В. Розвиток інтонаційних умінь першокласників// Початкова школа. – 1997. - №2. – С.9.

5.     Бадер В. Розвиток мовлення школярів під час роботи над реченням. – 2000. - №8. – С.41.

6.     Безрукова І. Розвиток мовлення першокласників засобами малих пісенних і речетативних фольклорних форм// Рідна школа. – 2003. – №6. – С.31.

7.     Бєляєв О. Культура мовлення вчителя-словесника // Дивослово. – 1995. - № 1. – С. 37-44.

8.     Біляєв О. Культура мовлення вчителя словесника// Дивослово. – 1995. - №1. – С.37.

9.     Богдан С. Мовлення українських дітей і всесвіт рідного слова// Дивослово. – 1996. - №4. – С.16.

10. Богуш А.М. Методика навчання української мови в дошкільних закладах: Навчальний посібник. – К.: Вища школа, 1993. – 327с.

11. Бородич А.М. Методика развития речи детей. – М.: Просвещение, 1981. – 255 с.

12. Варзацька Л.О. Активізація мовленнєвої діяльності учнів // Початкова школа.- 1991 - № 2 – С. 23-28.

13. Варзацька Л.О., Дика Н.М. Сторінки альтернативного підручника „Рідна мова й мовлення”// Початкова школа. – 1995. - №8. – С.14-17.

14. Вашуленко М. Формування мовної особистості молодшого школяра в умовах переходу до 4-річного початкового навчання. // Початкова школа. – 2001. - №1 – С.11-14.

15. Вашуленко М.С. Орфоепія і орфографія в 1 – 3 класах: Посібник для вчителів. – К.: Радянська школа, 1982. – 104с.

16. Винницький В.Л. Наголос у сучасній українській мові. – К.: Радянська школа, 1984. – 169с.

17. Винокур Г. Говорящий и слушающий: варианты речевого поведения. – М.: Наука, 1993. – 172 с.

18. Вихованець І. Наголошування слів// Трибуна лектора. – 1973. - №5. – С.24.

19. Выготський Л.С. Мышление и речь. Проблемы психологии развития ребенка. – М.: Просвещение,1976. – 514с.

20. Гальперин П.Я. Психология мышления и учение о поэтапном формировании умственных действий. –М.: Просвещение, 1978. – 376с.

21. Глазова О. Ситуативні вправи для формування умінь і навичок діалогічного мовлення//Дивослово. – 2003. - №5. – С.40.

22. Головин Б.Н. Основы культуры речи. – М.: Высшая школа, 1980. – 335 c.

23. Гольберт А.М. Особливості оволодіння учнями молодших класів лексикою рідної мови. – К., 1979.

24. Гончар О.Т. Нашій мові – жити// Літературна Україна. – 1989. - 2.11.- С.1.

25. Демиденко Л.П. Речевые ошибки. – М.: Высшая школа, 1986. – 240 с.

26. Демидчик Г. Вживання сполучників і часток як засіб увиразнення мовлення учнів// Початкова школа. – 1999. - №10. – С.13.

27. Дика Н. Поняття культури мовлення учнів// Дивослово. – 2002. - №2. – С.50.

28. Доленко М.Т., Дацюк І.І., Кащук А.Г. Сучасна українська мова. – К.: Вища школа, 1987. – 350с.

29. Дорошенко С.І. та ін. Методика викладання української мови: Навч. пос. – К.: Вища школа, 1992. – 380 с.

30. Дудик П. Наголошування слів і культура мовлення// Дивослово. – 2003. - №4. – С.19.

31. Єрмоленко С.Я., Бибик С.П., Тодор О.Г. Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів /За ред. С.Я.Єрмоленко, - К.: Либідь, 2001. – 224 с.

32. Жовтобрюх М. Культура слова. – К., 1988. – 254с.

33. Жуйков С.Ф. Опыт реализации принципов развивающегося обучения в начальном курсе русского языка. – Тбилиси, 1969. – 340с.

34. Зборовець В. Мова вчительська на Кам‘янеччині // Шлях освіти – 1926. - №10. – С.115-123.

35. Зимняя И.А. Психологические аспекты обучению речи. – М.: Просвещение, 1988. – 158с.

36. Иванова С.Ф. Речевой слух и культура речи. М.: Просвещение, 1970. – 168с.

37. Ильяш М.И. Основы культуры речи. – Киев-Одесса, 1984. - 178с.

38. Калмикова Л., Марченко. Психолінгвістичні й лінгвометодичні підходи до змісту формування у першокласників мовленнєвих умінь і навичок міркувати// Початкова школа. – 2000. - №5. – С.5.

39. Климова К.Я. Психологічні особливості формування культури мовлення майбутніх учителів початкових класів // Педагогіка і психологія. – 1998. - № 3. – С. 179-184.

40. Коваль А.П. Культура ділового мовлення. –К., 1982. – 235с.

41. Коваль А.П. Культура української мови. – К., 1966. – 257с.

42. Коваль А.П. Слово про слово. – К.: Радянська школа, 1986. – 384 с.

43. Ковальчук Т. Культура мовлення. Правильне вживання числівника в усному і писемному мовленні// Все для вчителя. – 20003. - №25. – С.9.

44. Коменский Я.А. Об изгнании косности из школ. – Собр. соч. – Т. 2., 126с.

45. Кошачевський С.С. Техніка мови. – К., 1983. – 223с.

46. Кравчук Д.М. Писемне мовлення учнів 1-3 класів. – К.: Радянська школа, 1984. – 196с.

47. Кривенчук Е. Правильна вимова //Радянська школа. – 1988. – С.8.

48. Кудрик Л. Памфіл Юркевич про вивчення мови в школі// Дивослово. – 2000. – №7. – С.31.

49. Культура мови/ За ред. Пономарів О. – К.: Довіра, 2000. – 170с.

50. Культура української мови/ За ред. Русанівського М.В. - К., 1990. – 321с.

51. Кутенко Л.О. Особливості роботи над словом// Початкова школа. – 1990. - №12. – С.17.

52. Кучеренко Є.М. Проблеми мовної культури в школі// Українська мова і література і школа. – 1989. - №7. С.8-6.

53. Кучерик О. Засоби естетичної виразності мови та їх вплив на учнів// Диво слово. – 1998. - №3. – С.13-15.

54. Леонтьев А.А. Язык, речь и речевая деятельность. – М.: Просвещение, 1969. – 324с.

55. Леонтьев А.Н.Общее понятие деятельности. – М.: Просвещение, 1987. – 254с.

56. Лурия А.Р. Язык и сознание/ Под ред. Е.Д. Холмской. – М.: МГУ, 1979. – 320с.

57. Львов М.Р. Место развития речи учащихся на уроках грамматики// Начальная школа. – 1976. - №9. – С.15.

58. Львов М.Р. Основы развития речи учащихся на уроке грамматики// Начальная школа. – 1976. - №7. – С.5-12.

59. Мазур О. Психологічні аспекти розвитку мовлення учнів// Рідна школа. – №11. – С.74.

60. Макаренко А.С. Мои педагогические воззрения. Пед. сочинения в 8-и томах. Т.4. – М.: Педагогика, 1984.

61. Мацько Л.І. Культура мови// Початкова школа . – 1996. - №5. – С.33.

62. Методика викладання рідної мови в середніх навчальних закладах / За ред. М.І. Пентилюк: Підручник для студентів-філологів. – К.: Ленвіт, 2000. – 264 с.

63. Методика обучения русскому языку в начальных классах/ Под ред. М.Р. Львова, Т.Г. Рамзаевой, Н.Н.Светловской. – М.: Просвещение,1987. – 415с.

64. Морська Я.Ф. Українська мова: критерії оцінювання досягнень учнів. – Тернопіль: Астон, 2001. – 40с.

65. Навчання і виховання учнів 1 класу: Методичний посібник для вчителів / Упор. Савченко О.Я. – К.: Початкова школа, 2002. – 464 с.

66. Наумчук М.М. Сучасний урок української мови в початковій школі (методика і технологія навчання). – Тернопіль.: Астон, 2001. – 215с.

67. Наумчук М.М., Лушпинська Л.П. Словник – довідник термінів і понять з методики української мови. –Тернопіль: Астон, 2003. – 132с.

68. Одарченко П. Про культуру мови: Збірник статей. – К.: Смолоскип. – 1997. – 320с.

69. Олійник Б.І. Мова – це голос народу// Літературна Україна.,1989. - 2.11. –С.1.

70. Олійник Т. Питання філології: Збірник наукових праць ТДПУ,1997. – С.91-93.

71. Пазяк О.М., Кисіль Г.Т. українська мова і культура мовлення: Навчальний посібник. – К.: Вища школа. - 1995. – 239с.

72. Пономарів О. Культура слова: мовно-стилістичні поради. – К.: Либідь, 2002. – 240с.

73. Пономарів О. Стилістика сучасної української мови : підручник. – К.: Либідь, 1993. - 248 с.

74. Програми середньої загальноосвітньої школи. 1–4 класи. – К.: Початкова школа, 2006. – 432 с.

75. Рідне слово. Питання мовної культури (Вип. 5). – К.: Наукова думка, 1971. – С.71.

76. Савченко О.Я. Дидактика початкової школи. - К.: Абрис, 1997. – 358с.

77. Савченко О.Я. Порівняння у навчанні учнів початкових класів. – К.: Радянська школа, 1977. – 135с.

78. Савченко О.Я. Сучасний урок у початкових класах. – К.: Магістр, 1997. – 225с.

79. Симоненко Т. Виховувати мовну культуру з дитинства// Початкова школа. – 2000. - №8. – С.44.

80. Синиця І.О.Психологія усного мовлення учнів. – К.: Радянська школа,1974. – 197с.

81. Скворцов Л.И. Культура русской речи. – М.: Знание, 1995.

82. Смірнова Л. Культура мовлення. Звертання. Слова ввічливості. // Розкажіть онуку. – 2003. - №13. – С.58.

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9