Дидактичні умови ефективного використання дидактичних ігор на уроках української мови 
Дидактичні умови ефективного використання дидактичних ігор на уроках української мови
Зміст
Вступ
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИКОРИСТАННЯ
ДИДАКТИЧНОЇ ГРИ У НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ
1.1 Трактування поняття «дидактична гра» в
психолого-педагогічній літературі
1.2 Особливості використання дидактичної гри
на уроках української мови
1.3 Дидактичні умови використання гри в
навчальному процесі
РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА З
ВИКОРИСТАННЯ ДИДАКТИЧНОЇ ГРИ НА УРОКАХ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
2.1 Стан проблеми у практиці сучасної школи
2.2 Експериментальна програма використання
дидактичної гри на уроках української мови
2.3 Результат дослідно-експериментальної
роботи
Висновки
Список
використаних джерел
ДОДАТОК А
ДОДАТОК Б
ДОДАТОК В
ДОДАТОК Г
Вступ
Оволодіння учнями
середніх загальноосвітніх шкіл ґрунтовними знаннями, необхідними уміннями й
навичками виступає однією з найважливіших проблем у сучасній освіті.
Розв’язання цієї проблеми неможливе без удосконалення технологій навчання, а,
отже, й методів навчання.Сьогодні у педагогіці активізувався пошук адекватних
цьому форм і методів роботи в навчальній діяльності. Серед них вирізняється ігрова
діяльність, яка для дитини є нагальною потребою, а для педагога – способом
реалізації різноманітних завдань навчально-виховного процесу.
Практика
доводить, що у роботі
деяких викладачів вищої й середньої школи домінують репродуктивні методи
навчання, які вимагають заучування матеріалу і його наступного точного
відтворення. Наслідком цього є безпорадність перед необхідністю встановлення
причинно-наслідкових зв’язків, творчого перенесення знань у змінені умови,
прикутість до шаблону, догми, традиції, нерозвиненість критичного мислення
тощо.
Отже, актуальним
стає впровадження
активних методів навчання в практику роботи загальноосвітніх шкіл. Соціальне замовлення на це підтверджується
концептуальними положеннями ряду державних документів (Національна програма
«Освіта ХХІ століття», Закони України «Про освіту», «Про дошкільну освіту»
тощо), які задають стратегічний курс формування педагога нового типу –
думаючого, ініціативного, самокритичного.
Саме дидактична
гра і належить до активних, нетрадиційних, визнаних методів навчання і
виховання дошкільників, молодших школярів і підлітків. Цінність цього методу
полягає в тому, що в ігровій діяльності освітня, розвиваюча й виховна функція
діють у тісному взаємозв’язку. Гра як метод навчання організовує, розвиває
учнів, розширює їхні пізнавальні можливості, виховує особистість.
Проблемі гри
приділяли значну увагу мислителі і педагоги як минулого, так і сучасного:
Платон, Арістотель, Рабле, Я.А. Коменський, Д. Локк, Ж-Ж. Руссо, І. Кант,
К.Ушинський, А.Макаренко, Л. Виготський, О. Запорожець та інші.
У багатьох працях дослідників
відображено різні підходи до визначення сутності дидактичної гри. Так, науковці
визначають сутність гри як форму спілкування (М. Гончаров, Т. Ладивір, М. Лісіна,
В. Семенов, В. Сушко, Н. Філатова), форму діяльності (Л. Виготський, Д. Ельконін),
умову розумового розвитку (П. Каптерєв, Є. Покровський, С. Рубінштейн, І. Сікорський,
А. Смирнов) [4,
с.47]. Але кожен з дослідників
вважає дидактичну гру ефективним методом реалізації навчально-виховного
процесу.
Доведено, що дидактичні
ігри, ігрові заняття і прийоми підвищують ефективність сприймання учнями
навчального матеріалу, урізноманітнюють їхню навчальну діяльність, вносять у
неї елемент цікавості і як наслідок підвищують рівень успішності учнів. В той
же час, практика сучасної школи вказує на наявність невикористаного потенціалу
дидактичної гри у навчально-виховному процесі.
Таким чином, вищезазначене зумовлює необхідність розгляду даної проблеми.
Мета
дослідження
– теоретично дослідити проблему використання дидактичних ігор на уроці
української мови та виявити дидактичні умови, які забезпечують ефективність
використання дидактичних ігор в процес вивчення української мови в п’ятих
класах.
Для досягнення
мети дослідження, перевірки висунутої гіпотези необхідно було розв'язати такі
дослідницькі завдання:
• визначити
понятійно-термінологічний апарат проблеми дослідження та основні підходи до її розв'язання;
• виявити сутністний зміст і структурні компоненти дидактичних ігор та доцільність використання їх на уроках української мови;
• дослідити принципи організації ігрової діяльності учнів п’ятих класів на уроках української мови;
• узагальнити та експериментально перевірити дидактичні умови використання дидактичних ігор на уроках української мови.
Об'єкт дослідження – процес використання дидактичних ігор на
уроках української мови в п’ятих класах.
Предмет
дослідження
– дидактичні умови ефективного використання дидактичних ігор на уроках
української мови.
Гіпотеза
дослідження
– використання дидактичних ігор буде успішним за таких умов: якщо цілям
навчально-виховного процесу надати особистісний смисл і забезпечити позитивну
мотивацію учнів п’ятих класів в процесі підвищення рівня успішності учнів
засобами гри на уроках української мови; надати ігровій діяльності особистісно
зорієнтованого характеру; застосовувати комплекс різноманітних ігор на уроках
української мови.
Методи
дослідження.
Для розв’язання поставлених завдань використовувався комплекс методів
дослідження, що включає: теоретичний аналіз психолого-педагогічної і методичної
літератури, педагогічний експеримент, анкетування, аналіз, порівняння,
узагальнення.
Експериментальною
базою виступила СЗОШ
№ 13 міста Кривого Рогу, в експерименті брали участь учні середньої школи (5-х класів).
Структура роботи. Робота складається зі вступу, двох
розділів, висновків до кожного з них, загальних висновків,
додатків і
списку використаних джерел.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИКОРИСТАННЯ ДИДАКТИЧНОЇ ГРИ У
НАВЧАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ
1.1 Трактування поняття «дидактична гра» в психолого-педагогічній літературі
Сьогодні єдиного
погляду на визначення поняття “дидактична гра” у педагогічній літературі
неіснує. Цей термін має різні тлумачення в працях окремих дослідників.
Проблемам гри приділяли значну увагу мислителі і педагоги як минулого, так і
сучасного: Платон, Арістотель, Рабле, Я.А. Коменський, Д. Локк, Ж-Ж. Руссо, І.
Кант, К. Ушинський, А. Макаренко, Л. Виготський, О. Запорожець та інші. Так,
наприклад, М.В. Кларін визначав, що дидактична гра - це гра за правилами, підпорядкованими
досягненню заздалегідь накресленого ігрового результату [13, с.62]. У багатьох працях дослідників відображено
різні підходи до визначення сутності дидактичної гри. Так, науковці визначають
сутність гри як форму спілкування (М. Гончаров, Т. Ладивір, М. Лісіна, В. Семенов,
В. Сушко, Н.Філатова), форму діяльності (Л. Виготський, Д. Ельконін), умову
розумового розвитку (П. Каптерєв, Є. Покровський, С. Рубінштейн, І. Сікорський,
А. Смирнов) [4,
с.47]. А. Макаренко вважав дитячі рольові ігри такими ж
важливими для розвитку дитини, як для дорослого справжню працю. Однак, зазначав
він, тільки та гра є педагогічно цінною, в якій учень активно діє, мислить,
будує, комбінує, моделює людські взаємини.
Опрацювавши
педагогічні джерела, ми наводимо найбільш вдале, на наш погляд, тлумачення
цього поняття: дидактична
гра - індивідуальна, групова і колективна навчальна діяльність учнів, що
включає в себе елемент суперництва та самодіяльність в засвоєнні знань, умінь і
навичок, набуття досвіду пізнавльної діяльності і спілкування в процессі
ігрового навчання.
Дидактичні ігри,
ігрові заняття і прийоми підвищують ефективність сприймання учнями навчального
матеріалу, урізноманітнюють їхню навчальну діяльність, вносять у неї елемент
цікавості.
Існують також і
різні погляди на класифікацію дидактичних ігор. На думку О. Сорокіної доцільно
виокремити такі види дидактичних ігор:
1) ігри-подорожі.
Відображають реальні факти і події через незвичайне: просте - через загадкове,
складне - через переборне, необхідне - через цікаве. Вони покликані посилити
враження, надати пізнавального змісту, казкової незвичайності, звернути увагу учнів на те, що існує поряд, але вони
цього не помічають. Це може бути подорож у намічене місце, подолання простору і
часу, подорож думки, уяви тощо;
2) ігри-доручення. Ігрове
завдання та ігрові дії в них ґрунтуються на пропозиції що-небудь зробити;
3) ігри-припущення.
Їх ігрове завдання виражене в назвах: «Що було б?», «Що б я зробив, якби .?» та
ін. Вони спонукають учнів до осмислення наступної дії, що потребує вміння
зіставляти знання з обставинами або запропонованими умовами, встановлювати причинні зв'язки, активної
роботи уяви;
4) ігри-загадки.
Розвивають здатність до аналізу, узагальнення, формують уміння розмірковувати,
робити висновки;
5) ігри-бесіди.
Основою їх є спілкування вчителя з учнями, учнів між собою, яке постає як
ігрове навчання та ігрова діяльність. Цінність таких ігор полягає в активізації
емоційно-розумових процесів (єдності слова, дії, думки, уяви учнів), у
вихованні вміння слухати і чути питання вчителя, питання і відповіді учнів,
уміння зосереджувати увагу на змісті розмови, висловлювати судження [13, с.61].
Як зазначає В. Аванесова, відповідно до характеру ігрових дій, дидактичні ігри поділяються на:
- ігри-доручення.
Ґрунтуються на інтересі дітей до дій з іграшками і предметами: підбирати,
складати, роз'єднувати, з'єднувати, нанизувати тощо;
- ігри з відшукуванням
предметів, їх особливістю є несподівана поява і зникнення предметів;
- ігри з
відгадуванням загадок. Вибудовуються вони на з'ясуванні невідомого: «Впізнай»,
«Відгадай», «Що змінилось?»;
- сюжетно-рольові
дидактичні ігри. Ігрові дії, передбачені у них, полягають у відображенні різних
життєвих ситуацій, у виконанні ролей (покупця, продавця, вовка, гусей та ін.);
- ігри у фанти або в
заборонений «штрафний» предмет (картинку). Вони пов'язані з цікавими для дітей
ігровими моментами: скинути картку, утриматися, не сказати забороненого слова
тощо [13, с.61].
Функціонально всі види
дидактичних ігор зорієнтовані на те, щоб навчати і розвивати учнів через ігровий задум. Ця їх
властивість зумовлює особливості роботи педагога щодо використання ігрових методів у розвитку школярів.
Провівши
дослідження літературних джерел, ми виокремили найважливіші завдання навчальних
ігор.
1.Дидактична гра
збагачує чуттєвий досвід учня, забезпечує розвиток сприймання. Розвиток
сенсорних здібностей у дидактичній грі відбувається разом із розвитком
логічного мислення і вміння виражати думки словами, адже для розв'язання ігрового
завдання учневі доводиться знаходити характерні ознаки предметів і явищ,
порівнювати, групувати, класифікувати їх, робити висновки, узагальнення.
Виконання цікавих ігрових дій і правил сприяє розвитку спостережливості,
довільної уваги, швидкого і тривкого запам'ятовування.
2. Розв'язання дидактичного завдання
формує також і волю. Добросовісне виконання правил вимагає витримки, дисциплінованості,
привчає до чесності, справедливості, впливає на розвиток довільної поведінки,
організованості. Зміст і правила дидактичних ігор допомагають формуванню в учнів моральних уявлень і понять (про
бережне ставлення до предметів як продуктів праці , про норми поведінки,
стосунки з однолітками і дорослими тощо).
3. Ігри з дидактичними іграшками,
природним матеріалом, картинками сприяють естетичному розвитку. Цікава дидактична гра викликає
позитивні емоції, поліпшує самопочуття.
Дидактична гра,
як метод навчання має свою структуру. Так, Г. Пятакова і Н. Заячківська
визначають 4 етапи в структурі навчального процесу, який передбачає дидактичну гру:
1. Орієнтація. Вчитель
характеризує тему, яка вивчається, основні правила гри та її загальний хід.
2. Підготовка до
проведення. Розподіл ролей, вивчення ігрових завдань, процедурні питання.
3. Проведення гри.
Вчитель стежить за грою, фіксує наслідки (підрахунки балів, прийняття рішень),
роз'яснює те, що незрозуміле.
4. Обговорення гри.
Вчитель керує дискусійним обговоренням гри. Увага приділяється зіставленню
імітації з реальним світом, установленню зв'язку гри зі змістом навчальної теми
[14, с.2].
З'ясувавши
значення дидактичної гри та існуючі види цього методу навчання, ми підкреслюємо
ефективність та необхідність використання дидактичних ігор на уроках
української мови. Найефективнішими є ті уроки української мови, на яких
використовують різноманітні форми роботи, збагачують їх знахідками своїх
творчих пошуків. У
процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, учні не помічають, що навчаються, до
активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні. Використаня дидактичної гри, на наш
погляд, буде доцільним і на уроках української мови.
1.2 Особливості використання дидактичної гри на уроках
української мови
Гра належить до
нетрадиційних, визнаних методів навчання і виховання, дошкільників, молодших
школярів і підлітків. Цінність
цього методу полягає в тому, що в ігровій діяльності освітня, розвиваюча й
виховна функція діють у тісному взаємозв’язку. Гра як метод навчання
організовує, розвиває учнів, розширює їхні пізнавальні можливості, виховує
особистість.
Традиційні уроки дають учневі змогу активно діяти всього кілька
хвилин протягом навчального дня, коли, наприклад, він відповідає біля дошки. Левову частку іншого часу учень, у
кращому разі, слухає вчителя, а частіше - просто очікує перерви. Пасивність
неминуче призводить до втрати інтересу до предмета і до навчання загалом,
енергія знаходить вихід у порушеннях дисципліни тощо.
Тож виникає
необхідність знайти
засіб, що залучає учня до навчальної
праці, що дозволяє йому відчути
радість пізнання.
Таким засобом, на нашу
думку, може стати гра. Породжена дитинством людства, гра супроводжує всю його
історію, по-своєму поєднуючи й дисциплінуючи людей, і тому зрозуміло, чому вона
посідає таке почесне місце в народній педагогіці, входячи у психічний і
фізичний світ дитини з перших днів її існування.
І.М. Чорноморець
стверджує, що основними вимогами до організації та проведення дидактичних ігор
на уроках української мови є: 1) наявність навчального завдання (формування,
систематизація, розвиток, закріплення певних знань, умінь, навичок тощо); 2)
виділення чітко сформульованої проблеми з аргументацією мети і завдань
діяльності; 3) наявність учасників гри та чіткий розподіл ролей серед учнів і
визначення функцій кожного з них; 4) наявність системи об’єктивних стимулів
(або мотивів), які спонукають учасників гри активно працювати на кінцевий
результат; 5) створення особливих навчальних умов, так званої ігрової ситуації;
6) доступність завдань дидактичної гри; 7) емоційність дидактичної гри; 8)
наявність елементів змагання між командами чи окремими учасниками [17, с.187].
Дидактичні ігри
на уроках української мови мають включати об’єкт моделювання, введення у
дидактичну гру, опис основних способів взаємодії учасників гри, чіткі правила
гри, визначена кількість команд чи учасників, розподіл ролей і функцій
учасників дидактичної гри, інструкцію кожному учаснику або команді стосовно
участі у грі, етапи проведення гри, умови і критерії підбиття підсумків гри.
Під час
організації дидактичних ігор, на уроках української мови, необхідно
дотримуватися певних положень. І.М. Чорноморець пропонує такі положення: 1)
правила гри мають бути простими, чітко сформульованими, а зміст матеріалу –
доступний розумінню учнів; 2) завдання гри повинні містити достатню кількість
інформації для активної мисленевої діяльності учнів на уроці, це забезпечить
досягнення розвиваючої та навчальної цілей уроку; 3) дидактичний матеріал, який
використовують у процесі гри, має бути цікавим, педагогічно доцільним і зручним
у користуванні; 4) якщо дидактична гра має ознаки змагання, то слід забезпечити
справедливий і об’єктивний контроль її результатів; 5) під час дидактичної гри
від учнів слід вимагати чіткого і грамотного вираження своїх думок, проведення
послідовних логічних міркувань, обґрунтовування висновків; 6) дидактична гра
буде результативнішою, якщо вона закінчиться на тому самому уроці, якому і
почалася [17, с.189].
Дидактична гра
являє собою неперервну послідовність навчальних дій в процесі вирішення
поставленого задачі:
·
підготовка
до заняття;
·
постановка
головного завдання;
·
побудова
імітаційної моделі об’єкта;
·
перевірка,корекція;
·
реалізація
прийнятого рішення і оцінка його результатів.
Дидактична гра
відображає специфіку пізнавальної діяльності:
·
проблемний
характер ігрових ситуацій;
·
стан
емоційно-вольової напруги учасників пізнавально-ігрової діяльності;
·
пошук
різноманітних рішень поставлених навчально-пізнавальних завдань в ігровій
ситуації;
Страницы: 1, 2, 3
|
|
