бесплатно рефераты

бесплатно рефераты

 
 
бесплатно рефераты бесплатно рефераты

Меню

Поняття криміналістичної версії бесплатно рефераты

Якби при розслідуванні було встановлено, що можливих причин смерті в

цьому разі більше, то виключення двох із них не було б достатнім доказом

істинності третьої версії. Версія про умисне вбивство стала б

неправильною, а істинною була б версія (про самогубство), не висунута

слідчим;

• усі висунуті версії про певну обставину були перевірені, і всі їх, за

винятком однієї, що була об'єктивно підтверджена, було спростовано та

відкинуто;

• усі наслідки (обставини), що логічно виводяться з підтвердженої версії,

були всебічно досліджені та знайшли підтвердження, тобто виявлені

насправді;

• підтверджена версія повністю узгоджується з усіма іншими обставинами

справи.

Тільки за наявності сукупності наведених умов можна визнати версію, що

підтвердилася, такою, що відповідає дійсності, виражає об'єктивну істину по

справі.

Зазначені умови достовірності можна застосовувати тільки до однорідних

версій, тобто до тих, що стосуються однієї обставини злочину, яку

перевіряють. Якщо, наприклад, перевіряють три версії: про спосіб, мотив і

суб'єкт злочину, то підтвердження будь-якої з них ще не є підтвердженням її

достовірності. У цьому разі наведені раніше умови достовірності версій

застосовувати не можна, бо версії, які перевіряють, не є однорідними.

Зазначимо також, що в цьому разі щодо трьох різних елементів складу злочину

було висунуто тільки по одній версії, тоді як будь-яка обставина справи,

яку перевіряють, породжує два протилежних припущення (версії): тезу та

антитезу (вчинено розкрадання — розкрадання не було). Тільки за умови

перевірки однорідних версій можна застосовувати умови достовірності.

2. Елементи планування. Особливості планування при порушенні кримінальної

справи по офіційним матеріалам і розшуковим даним.

Розслідування злочинів є нездійсненним без чіткої організації планування

одного із загальних принципів методики розслідування.

Другим напрямом оптимізації діяльності слідчого є планування. Це одна з

обов'язкових умов розслідування, що являє собою складний розумовий процес,

який полягає у визначенні завдань попереднього слідства, а також шляхів і

способів їх вирішення відповідно до вимог закону.

Планування – це складний розумовий процес, суть якого полягає у визначенні

направленості і засобів розслідування, способів і засобів їхнього рішення

в рамках закону. Воно не є методом розслідування, як іноді вважають,

оскільки саме по собі не слугує засобам встановлення істини.6

Планування має здійснюватись з додержанням певної системи принципів. Воно

повинне бути законним, тобто визначення завдань розслідування і вибір

способів їх вирішення мають здійснюватись з додержанням норм кримінального

і кримінально-процесуального законодавства та підзаконних актів, зокрема

тих, що закріплюють необхідність всебічного, повного й об'єктивного

дослідження обставин справи, виявлення причин і умов, які сприяли вчиненню

злочину, обставин, що підлягають доказуванню (статті 22, 23 і 64 КПК).7

Визначення завдань кожного етапу розслідування і шляхів їх вирішення

повинне здійснюватись на основі оцінки характеру події та всієї сукупності

фактичних даних, що є у розпорядженні слідчого. Мають враховуватись дані

оперативних підрозділів, науково-технічні досягнення, передовий досвід

розслідування злочинів. Планування повинно здійснюватись безперервно,

супроводжуватись внесенням до плану змін у разі одержання нових даних.

Мають враховуватись реальні можливості слідства та оперативних підрозділів.

У плані не повинно бути нечітких, розпливчастих формулювань. Усі плани

розслідування того або іншого злочину мають бути об'єднані загальною метою.

Вони повинні оптимізувати діяльність слідчого з найменшими економічними та

часовими затратами і дозволяти досягати найвагоміших результатів.

Організація розслідування - значно ширше поняття, ніж планування.

Організувати будь-яку діяльність, в тому числі і розслідування це належним

чином підготувати її, налагодити визначити засоби й методи, упорядкувати та

спланувати.

Організувати розслідування означає :

1) розробити погоджений план засобів місцевих правоохоронних органів

(слідчого апарату, міліції, прокуратури) на випадок небезпечних,

надзвичайних пригод. У цьому плані передбачається формування слідчих груп,

бригад, технічних засобів тощо,

2) у справах, порушених за оперативними матеріалами, розробити спільно зі

слідчим план реалізації матеріалів,

3) налагодити належну взаємодію слідчого з оперативними працівниками

експертами, громадськістю, які залучаються до розслідування (розкриття)

злочину,

4) забезпечити кваліфіковане керівництво слідчо-оперативною групою (СОГ)

бригадою,

5) чітко визначити обов’язки між членами СОГ,

6) організувати регулярні оперативні наради СОГ з метою обговорення

результатів і наступних завдань розслідування,

7) налагодити систематичний обмін інформацією,

8) спланувати роботу слідчого з урахуванням усіх справ які є у провадженні,

9) забезпечити технічну оснащеність СОГ,

10) забезпечити чітке виконання плану розслідування,

11) підібрати необхідний нормативний матеріал та забезпечити нерозголошення

даних попереднього слідства,

12) забезпечити діяльність членів СОГ за умов дотримання наукової

організації праці та управління.

Планування та організація розслідування, хоча й тісно пов’язані між собою,

але різні за змістом і функціями.

Планування розслідування не зводиться тільки до складання плану

розслідування, і це частина великої проблеми розкриття злочинів. Тому воно

застосовується в слідчій, оперативно-розшуковій, експертній діяльності.

Планування - це організаційний та творчий бік складної розумової роботи

слідчого, яка здійснюється з першого моменту розслідування до його

закінчення.

Планування розслідування в кримінальній справі необхідно відрізняти від

планування окремої слідчої дії, тактичного прийому, тактичної комбінації,

тактичної операції. Планування розслідування злочину складається з:

1) визначення завдань розслідування з урахуванням вчиненого злочину;

2) побудова (висування) слідчих версій;

3) аналізу версії та визначення обставин (питань), які необхідно

встановити;

4) визначення слідчих дій, оперативних засобів та інших перевірочних і

профілактичний заходів, необхідних для встановлення запланованих обставин;

5) вибору конкретних виконавців і термінів виконання.

Принципи планування: індивідуальність, динамічність, реальність та

конкретність.

Існує кілька рівнів планування: планування роботи слідчого (календарний

план), планування розслідування в кримінальній справі, планування слідчої

дії, планування тактичної операції, тактичного прийому, планування

початкового наступного та заключного етапів розслідування.

Кожний рівень планування складається з чотирьох стадій:

1) визначення загального напрямку дій, формування цілей, побудова версій та

виведення з них логічних висновків, цілей, підцілей;

2) виділення обставин, які необхідно встановити;

3) визначення засобів, за допомогою яких будуть встановлені обставини

вчиненого злочинну, прийняття тактичних рішень;

4) визначення виконавців і термінів виконання.

Планування окремої слідчої дії включає три стадії:

. визначення мети слідчої дії (обставини, питання, які необхідно

встановити);

. встановлення (вибір) конкретних ресурсів - інформаційних,

психологічних, технічних, які знаходяться у слідчого, та визначення

їх співвідношення з конкретною метою, якої необхідно досягти;

. безпосереднє розроблення організаційно-тактичного змісту слідчої

дії із визначенням послідовності застосування тактичних прийомів,

тактичних операцій.

Інколи планування може бути уявним, тобто слідчому не потрібно складати

письмового плану. Це може мати місце на початковій стадії розслідування,

при виявленні ознак злочину та порушенні кримінальної справи. У такій

ситуації слідчий, базуючись на висунутих версіях, як правило, типових,

складає приблизний план розслідування з провадження самих невідкладних

слідчих дій та оперативно-розшукових заходів. І вже після цього приступає

до складання письмового плану.

Існує кілька форм планів, які відображають етапи планування та цілі, яких

потрібно досягти. До загальних елементів плану розслідування в кримінальній

справі належать: а) версії; б) обставини, які необхідно встановити; в)

слідчі дії, оперативно-розшукові та організаційні заходи; г) вказівка, хто

виконавець і термін виконання; д) матеріали, які слід використати. Графічно

він має такий вигляд:

План розслідування

з обвинувачення

по кримінальній справі №

Прізвище, ім’я та по батькові обвинуваченого за ст.

Короткий зміст фабули справи

|Слідчі|Обставини |Слідчі |Терміни та|Виконавець і |При-міт|

|версії|(питання), |дії, |черговість|строки |ки |

| |які належить|оперативно|виконання |виконання | |

| |з’ясувати, |-розшукові| | | |

| |встановити |заходи | | | |

Більш компактним виглядає план розслідування, коли версія виноситься у

заголовок плану. Таким чином, у плані перелічуються всі версії та

розроблена кожна з них окремо:

Версія ______

|Обставини |Слідчі |Терміни та|Виконав|Примітки, відмітка про |

|(питання), які|дії, |черговість|ець |виконання |

|необхідно |оперативні|виконання | | |

|з’ясувати |заходи | | | |

Додатково до основного плану нерідко складають різні допоміжні документи

з метою систематизації зібраних матеріалів у кримінальній справі:

- «особові рахунки» - картки, до яких заносяться всі епізоди злочину,

здійснені обвинуваченим;

- «шахматки» (шахові відомості) - таблиці, де поєднані вертикальні та

горизонтальні графи, у горизонтальних перелічують звинувачених, а у

вертикальних -- епізоди.

Приклад «шахматки»:

| | | |Епізоди | | |

|Звинувачув|№1 |№2 Короткий |№3 Короткий|№4 Короткий|№5 |

|ані |Короткий |ЗМІСТ | | |Короткий|

| |ЗМІСТ | |ЗМІСТ |ЗМІСТ | |

| | | | | |ЗМІСТ |

|Петров | | | | | |

|А.Б. | | | | | |

|Іванов | | | | | |

|П.Л. | | | | | |

У складних кримінальних справах (убивство, порушення правил охорони

навколишнього середовища, громадської безпеки), злочинах у сфері економіки

нерідко для розслідування формують бригаду слідчих, яку очолює досвідчений

керівник слідчого підрозділу або слідчий в особливо важливих справах

Генеральної прокуратури. Аварії на транспорті, шахтах, значні розкрадання

державного майна, як правило, розслідуються бригадою слідчих. Бригаді

підпорядковують оперативні підрозділи, засоби зв’язку, криміналістичної та

оперативної техніки, а також групи фахівців. Керівник групи (бригади)

складає загальний план розслідування, де детально розробляється кожна

версія, епізод. План обговорюється на оперативній нараді, до нього

вносяться корективи і кожний член групи отримує завдання (наприклад,

обробка однієї з версій, встановлення певного епізоду, проведення слідчої

дії).

Слідчий згідно з одержаним завданням складає власний план його виконання

(наприклад, затримати особливо небезпечного злочинця) та погоджує його з

керівником групи (бригади). Керівник групи регулярно проводить оперативні

наради, на яких заслуховуються результати розслідування, а члени групи

одержують нові завдання.

Планування окремої слідчої дії проводиться у зв’язку і в ході реалізації

плану розслідування в кримінальній справі. Окремі слідчі дії не потребують

складання письмового плану, особливо для досвідченого слідчого. Однак,

незважаючи на це, слідчий робить замітки, визначає основні питання,

обставини, які необхідно з’ясувати у ході слідчої дії.

У складних кримінальних справах, особливо в конфліктних ситуаціях, слідчі

дії необхідно планувати (наприклад, при провадженні огляду місця події на

великій території, групових обшуках, затриманні небезпечних злочинців,

допиті звинувачених, що відмовляються, або лжесвідків). Планувати необхідно

також окремі тактичні операції, якщо вони проводяться за складних умов.

План окремої слідчої дії або оперативного заходу складається з трьох

елементів: конкретизація цілі, тобто обставин (питання), які необхідно

з’ясувати та встановити; визначення тактичних прийомів і технічних засобів

для встановлення обставин вчинення злочину; перелік матеріалів, довідкової

інформації, необхідної для з’ясування обставин, визначення послідовності

застосування прийомів і засобів одержання інформації, тобто реалізація

тактичного задуму слідчої дії (використання матеріалів справи, речових

доказів, логічних і психологічних прийомів).

Необхідно планувати допит (пред’явлення звинувачення, допит

підозрюваного). Без попереднього плану ці допити не мають відчутного

позитивного результату.

Будь-який план розслідування та окремої слідчої дії повинен бути

конкретним. У плані неприпустимі такі завдання, як «встановити винність

підозрюваного», «дати завдання органам міліції», «з’ясувати обставини

вчинення злочину». Необхідно конкретно вказати, які саме обставини

встановити, яке завдання доручити органам дізнання.

3. Версії і планування по справах податкових злочинів.

При розслідуванні фактів внесення перекручених даних у декларацію про

доходи або приховання доходів (прибутку) або інших об'єктів оподатковування

типовими обставинами, що вимагають встановлення, є:

• встановлення юридичного статусу суб'єкта злочину: фізична особа, фізична

особа-підприємець без створення юридичної особи, юридична особа

(підприємство, організація) — чи пройшло воно державну реєстрацію;

• чи зобов'язана фізична особа або підприємство (організація) сплачувати

податки;

• які види податків і інших обов'язкових платежів зобов'язана сплачувати

особа (фізична, юридична);

• чи має особа (фізична, юридична) право на пільги по сплаті податків;

• який порядок ведення бухгалтерського обліку і представлення звітності на

підприємстві;

• з якого моменту і яка фінансово-господарська діяльність здійснювалася

платником податків;

• протягом якого часу здійснювалося внесення перекручених даних у документи

бухгалтерського обліку і звітності;

• хто керував підприємством і ніс відповідальність за бухгалтерський облік

у період перекручування зведень в обліку і звітності.

• хто безпосередньо причетний до здійснення злочину, хто його ініціатор;

• ким, коли і при яких обставинах були виявлені факти приховання об'єктів

від оподатковування;

• які законодавчі і нормативні акти були порушені платником податків;

• які об'єкти оподатковування були приховані й у якому розмірі;

• який розмір податків, не сплачених із прихованих об'єктів

оподатковування, яка загальна сума несплачених податків;

• які міри варто прийняти для відшкодування збитків;

• який використовувався спосіб приховання об'єктів оподатковування;

• які обставини сприяли здійсненню злочину

Типові версії, використовувані для побудови загальних і приватних, по

конкретній справі при розслідуванні податкових злочині:

1) приховання об'єктів оподатковування здійснювалося за рахунок заниження

виторгу (доходу) в заліково0відлікових документах;

Страницы: 1, 2, 3, 4