Курсовая: Понятие и виды цiнних паперiв

лише безпідставне набуття майна.

У разі неможливості повернути майно в натурі має бути відшкодувати його

вартість, яка зазначається на момент придбання. Крім, того зобовязана особа

повинна повернути або відшкодувати усі доходи, які вона отримала або могла

отримати з того часу, коли вона дізналася або повинна була дізнатися про

безпідставність одержання майна.

Стаття 470 ЦК України передбачає ще один із видів повернення безпідставно

придбаного майна, а саме – стегнення його в доход держави. Підставою для

застосування цього способу є наявність у діях особи мети, яка явно суперечить

інтересам держави і суспільства.

2.4 Загальна характеристика інших засобів захисту права власності

Позов про виключення майна з опису( звільнення майна з – під арешту)

відповідно до ст. 186 КПК України при общуку або виїмці можуть бути вилучені

предмети і документи, які мають значення для справи, а також цінності і майно

обвинуваченого або підозрюваного з метою забезпеченння цивільного позову або

можливої конфіскації майна, які у встановленому порядку перелічуються у

протоколі обшуку або виїмки чи в даному до нього опису. Опис майна здійснюється

також у порядку вжиття заходів щодо охорони спадкового майна державним

нотаріусом або посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних,

міських рад наролних депутатів, що оформляється у встановленому порядку актом

опису майна ( пункти 95 – 107 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій

нотаріусами України, пункти 47 – 69 інструкції про порядок вчинення

нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних,

міських рад народних депутатів України)

[6].

Позивачем за таким позовом можуть бути особи, які вважають, що описане майно

належить їм, а не боржникові, звернутись до суду з позовом до стягувача і

боржника про визнання права на описане майно і про виключення цього майна з

опису ( ст. 385 ЦПК України). Потреба у поданні такого позову виникає тому,

що накладання арешту на майно та виключення його до опису супроводжується

встановленням обмежень у його правовому режимі і, нарешті, може призвести до

звернення стягнення на нього, конфіскації тощо.

Опис майна боржника – громадянина проводить судовий виконавець ( нині ці

функції виконує створювана державна виконавча служба) в кількості, необхідній

для задоволення стягнення і покриття витрат, повязаних з виконанням рішення.

Описане майно передається на зберігання боржникові під розписку на акті опису

або спеціальним охоронцям.

З позовом про виключення майна з опису мають право звертатися особи, дії яких

не спричинили накладання арешту на майно, але, на думку яких, до опису

включено належне їм майно. Ними можуть бути члени сімї боржника,

обвинуваченого, інші особи. Щодо самого боржника, обвинуваченого, то вони

можуть захистити свої інтереси та оспорити законність опису майна в ході

розгляду справи, порушеної у звязку з їх діями.

У справах про виключення майна з опису завжди залучається два або більше

відповідачів: боржник; особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, в

необхідних випадках – особа, якій було реалізоване майно. Коли опис проводиться

доя забезпечення кофіскації чи стягнення майна на користь держави, відповідачем

притягується відповідний фінансовий орган ( п. 4 постанови Пленуму Верховного

Суду України від 27 серпня 1976р)

[7].

Позов про визнання права власності

Такі позови можливі як за участю громадян, так і за участю юридичних осіб.

Позов про визнання права власності на майно необхідний позивачеві тоді, коли

у інших осіб виникають сумніви у належності йому цього майна, створюється

неможливість таких сумнівів чи втратою належних правовстановюючих документів

на жилий будинок, автомашину тощо. Зп таких обстивин коли субєктивне право

власності інші особи не порушили, особа може звернутися до суду з позовом про

визнання права власності. У такому випадку навіть відсутьня така сторона, як

відповідач.

Водночас можливі позови про визання права власності, в яких є конкретні

відповідачі. Такими можуть бути позови одного з подружжя про визнання права

розподільної чи спільної власності на те чи інше майно, позови про визнання

права власності на майно, створенен відповідно до договорів про сумісну

діяльність7.

Захист права спільної власності

У співвласників може виникнути потреба у припиненні права спільної власності.

Вони можуть це зробити, зокрема, шляхом виділення своєї частки у спільному

майні ( його поділу). Згідно зі ст. 115ЦКУкраїни кожний з учасників спільної

часткової власності має право вимагати виділення своєї частки зі спільного

майна. Якщо угоди про спосіб виділення не буде досягнуто, то за позовом

учасника майно ділиться в натурі, коли це можливо, а якщо це неможливо, то

власникові, що виділяється, присуджується грошова компенсація.

Законодавець встановлює для учасників спільної часткової власності додаткові

гарантії на випадок відчуження одним з них частки у спільному майні стороннім

особам. Так, при продажу частки в спільній власності сторонній особі решта

учасників спільної часткової власності має право привілеєвої купівлі частки,

що продається за ціною, за якою вона продається іі на інших рівних умовах,

крім продажу зприлюдних торгів.

Відповідно до ст. 114ЦКУкраїни продавець частки спільній власності

зобовязаний повідомити у письмовій формі інших учасників спільної власності

про намір продати свою частку сторонній особі, зазначивши ціну та інші умови

продажу. Продавець має право продати свою частку сторонній особі, у таких

випадках: 1)коли всі інші учасники спільної власності відмовлявся від

здійснення права привілеєвої купівлі; 2) коли співвласники не здійснять цього

права протягом 1 місяця – стосовно будинку чи 10 днів – стосовно іншого майна

з дня одержання ними повідомлення. Продавець має право вибору покупця у разі,

коли кілька учасників виявили бажання викупити його частку.

У разі якщо продавець частки у спільному майні порушив зазначений порядок

продажу, іншій учасник спільної власності має право звернутися до суду з

позовом про переведення на нього прав власності та обовязків покупця протягом

трьох місяців. 1

Спільна власність подружжя може бути припинена шляхом її поділу відповідно до

вимог статей 28 і 29 Кодексу про шлюб та сімю України. За загальним правилом,

у разі поділу майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки

визнаються рівними. Водночас суд може відступити від засад рівності часток

подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного

подружжя, що заслуговують на увагу.

Захист права власності осіб, визнаних безвісно відсутнім або оголошених

померлими.

У разі визнання громадянина безвісно відсутнім над його майно встановлюється

опіка. З майна особи, визнаної безвісно відсутньо видається утримання

громадянам, яких ця особа зобовязана була за законом утримувати погашається

заборгованість за іншими зобовязаннями.

Отже, вживаючи заходи з охорони майна безвісно відсутнього, суд здійснює

захист прав, допускаючи можливість його зявлення. Тому у разі зявлення чи

виявлення місцяперебування безвісно відсутнього, суд скасовує своє попереднє

рішення ( ст. 20 ЦК) і знімає опіку над майном.

Стаття 22 ЦКУкраїни передбачає наслідки, повязані зі зявленням громадянина,

оголошеного померлим. У цьому разі суд скасовує своє попереднє рішення, а

громадянин набуває право вимагати:

1. поверененя майна, що збереглося і безоплатно перейшло до особи після

оголошення громадянина померлим;

2. повернення майна, що збереглося і перейшло за сплатними угодами до

інших осіб у разі коли вони знали, що громадянин, оголошений померлим, є

живим;

3. у разі переходу майна до держави в порядку спадкування і його

реалізації – повернення суми, вирученої від реалізації цього майна.

Крім того, припиняється виплата пенсій, поновлюється шлюб, а разі його

розірвання – шляхом його нової реєстрації.

1

Засоби захисту прав власності у випадках втручання державних органів у

здійснення власником його правомочностей та видання державними органами

актів, які порушуть права власників.

Ці засоби права власності застосовуються як при неправомірному, так і при

правомірному заподіянні державними органами збитків власникам.

Особливостями даного способу захисту є те, що відповідачами виступають державні

оргшани, наділені владними повноваженнями. Даний позов започаткований Законом

України «Про власність»1.

Наведемо декілька прикладів.

У ст. 55 Закону України «Про власність» конкретизовано випадки позбавлення

права власності і закріплюється загальний принцип оплатності вилучення майна.

Так, за обставини надзвичайного характеру ( стихійного лиха, аварій,

епідемій) майно в інтересах суспільства за рішення органів державної влади

може бути вилучено ( реалізовано) у власника в порядку і на умовах,

встановленого законодавчими актами України, з виплатою його вартості.

Відповідно до п. 4 ст. 48 Закону «Про власність» у разі прийняття Україною

законодавчого акта, який припиняє право власності, держава відшкодовує

власникові заподіяні збитки у повному розмірі відповідно до реальної вартості

майна на момент припинення права власності, включаючи і неодержані доходи.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про власність» припинення права

власності на будтнок, інші будівлі, споруди або насадження у звязку з

вилученням земельної ділянки, на якій вони розташовані, допускається лише у

випадках і порядку, встановлегих законодавчими актами України, іі з

попереднім відшкодуванням збитків, причому лише иза згодою власника. У разі

незгоди власника на вилучення земельної ділянки, рішення не може бути

виконано до вирішення спору судом, арбітражним судом або третейським судом.

Відповідно до ст. 56 закону не допускається втручання державних органів у

здійсненні власниками чи титульними володільцями їх правомочностей щодо

володіння, користування та розпорядження своїм майном або встановлення

непередбачених законодавством додаткових державних органів, на них

покладається відповідальність в обсязі, передбаченому в п. 4 ст. 48 Закону

України «Про власність».

3. ЗАХИСТ ОСОБИСТИХ НЕМАЙНОВИХ ПРАВ

3.1. Передумови і правові відносини основи захисту особистих немайнових прав

в Україні

Права людини є важливим інститутом, за допомогою якого визначається і

регулюється правовий статус особи, визначаються засоби впливу на неї

встановлюються гарантії реалізації та захисту прав і свобод.

Прагнення створити демократичне суспільство, необхідність всебічного

запезпечення прав і свобод людини виявилися у Декларації про державний

суверенітет України. Задовго до цієї події вперше цивілььно – правовий

захистчесті і гідності бело врегульовано в ст. 7 Основ цивільного

законодавства Союзу РСР та союзних республік у 1961р.

Визнання та захист прав і свобод сьогодні є спільною турботою держав, які

розглідають їх як загальнокультурну цінність, обєкт міжнародно – правового

регулювання. Україна зобовязана додержуватися загальноприйнятих міжнародних

принципів у галузі прав людини,які закріплено в Міжнородному пакті про

економічні, соціальні та культурні права від 16 грудня 1966 р., Загальній

декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1984р., у

Європейській конвенції про захист прав і основних свобод людини від 4 листопада

1950 р та Декларації глав держав – учасниць Співдружності незалежних держав про

міжнародні зобовязання у сфері прав людини і основних свобод від 24 вересня

1993 р., Законі України «Про повноваженого Верховної Ради України з прав

людини» від 23 грудня 1997 р та Постанові Кабінету Міністрів України «Про

уповноваженого у справах дотримання конвенції про захист прав і основних свобод

людини» від 23 квітня 1998 р. Ці злбовязання відповідають членству України в

міжнародному та європейському співтоваристві, зокрема Раді Європи

[8] .

Важливим законодавчим актом у названій сфері є також Закон України «Про

ратифікацію Крнвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 р., першого

протоколу і протоколів №2, 4, 7 і 11 до конвенції» від 17 липня 1997р.

1

Інституту прав і свобод людини належить центральне місце в Конституції

України 1996 р., якій значну кількість статей становить розділ 2 « Права,

свободи та обовязки людини і громадянина» . зміни, що відбулися протягом

останніх років в Україні, дали можливість розробити проект ЦКУ, в якому є

спеціальна книга – « Особисті немайнові права фізичної особи».

Це , у свою чергу, відкриває переспективи розвитку України як держави,

основаної на цінностях прав людини, зобовязує до перебудови своєї правової

системи. Для цього вже існує конституцієне підгрунтя, але потребує

вдосконалення і чинне законодавчтво. Неповне регулювання особистих немайнових

відносин, не повязаних з майновими перешкоджає охороні особистих прав та

інтересів громадян.

3.2 Характеристика способів захисту особистих немайнових прав

Стаття 55 Конституції України проголошує: «Права і свободи лидини і

громадянина захищаються судом». Будь – яка заінтересована особа має право в

порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом порушеного або

оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відповідно до ст. 4

ЦПКУкраїни.

Реалізація права на захист здійснюється особою шляхом оскарження правомірних

дій, у результатіяких бело порушено її права та свободи, в судовому порядку;

звернення за захистом своїх прав до уповноваженого Верховної Ради України з

прав людини; звернення за захистом своїх прав і свобод до відповідних

міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних

організацій, членом або учасником яких є Україна, у разі використання всіх

інших можливиз національних засобів правового захисту.

Право кожної осби звернутися до суду за захистом свого особистого чи

майнового права або інтересу закріплено в ч. 1 ст15 проекту ЦКУкраїни. Право

на захист особа здійснює на свій розсуд ( ст. 19 проекту ЦК).

Особисті немайнові права, які названо у проекті, на думку законодавців, не

залишаються декларацією завдяки ефективним засобом їх захисту. Крім загальних

засобів захисту, відомих цивільному законодавству протягом багатьох років,

таких як можливість особи, яка постраждала у разі порушення особистих

немайнових прав, вимагати відшкодування збитків та компенсації за моральну

шкоду, проект передбачає ряд нових.

По- перше, порушник зобовязаний негайно вчинити дії, які для поновлення

права. Невиконання ним цього додаткового обовязку може бути підставою для

вжиття за рішенням суду примусових заходів такого поновлення.

По- друге, пропонується нова для цивільного права міра відповідальності, яку

нині передбачає адміністративне і кримінальне законодавство, - громадська

догана. Вона може бути винесена особі (фізичній або юридичній), з вини якої

відбулося порушення особистого немайнового права і як не вжила своєчасно

заходів для усуненя цього порушення.

По- третє, способом захисту інтересів особи, про яку порушили неправдиву

інформацію, є її спростування. Тобто у проекті ЦКУкраїни прямо передбачено

презумпцію неправдивості негативної інформації, яка поширена про особу.

Крім того, запровадження ведення такої санкції, як заборона випуску у світ

твору, яким порушуються особисті права, і навіть вилучення і знищення всього

тиражу8.

Усі названі санкції є мірою цивільної відповідальності, яка може бути як

майнового, так і немайнового характеру, у разі порушення особистого майнового

права.

Як вже зазначалося раніше, цивільне право відстає від конституційного з приводу

захисту особистих немайнових прав. Так, право на імя, на особисту

недоторканість, особисту свободу, охорону здоровя, на таємницю особистого

життя і спілкування, а також право на недоторканість житла гарантується

Конституцією України та іншими міжнародно – правовими актами, ратифікованими

Україною. Але відсутність процедури ( способів) захисту цих прав, окрім

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6