Шпора: Государственная служба (шпоры) 
Шпора: Государственная служба (шпоры)
1. Порядок проведення службового розслідування.
Стаття 11 Закону «Про державну службу» передбачила з цією метою проведення,
на вимогу державного службовця, службового розслідування. Так, у разі
відсторонення державного службовця від виконання повноважень за посадою
проводиться службове розслідування, відповідно до «Порядку проведення
службового розслідування стосовно державних службовців», затвердженого
постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року №950.
Рішення про проведення службового розслідування може прийматися лише в чітко
визначених випадках, а саме:
~ У разі невиконання або неналежного виконання державним службовцем службових
обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або
"Заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі,
підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян;
_У разі недодержання державним службовцем законодавства про державну службу,
про боротьбу з корупцією, Рушення етики поведінки;
_на вимогу державного службовця з метою зняття безоставних, на його думку,
звинувачень або підозри.
Головдержслужба може проводити службові розслідування за дорученням
вищих посадових осіб України та Першог;
віце-прем'єр-міністра України, а у разі безпосереднього звернення державного
службовця рішення щодо проведенні службового розслідування приймається
керівником Голов. держслужби .
Відповідно до пункту 4 Порядку службове розслідування проводиться за рішенням
керівника з відстороненням державного службовця від виконання повноважень за
посадою (зі збереженням заробітної плати) або без такого відсторонення.
Для проведення розслідування утворюється комісія, завданням якої є
встановити, чи мав місце факт порушенні з боку державного службовця, тобто,
по суті, кваліфікувати дії останнього як правомірні чи неправомірні. Термін
службового розслідування не може перевищувати двох місяців.
За результатами розгляду керівник державного органу (посадова особа), який
прийняв рішення щодо проведення службового розслідування, в десятиденний
термін приймає відповідне рішення, із яким ознайомлюється державний
службовець. Рішення може бути таким: про припинення службового розслідування
у зв'язку з відсутністю порушення з боку державного службовця чи
безпідставністю висунутих проти нього звинувачень або підозри; про
притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності;
про негайну передачу матеріалів службового розслідування у разі виявлення в
діях службовця чи інших осіб ознак злочину слідчим органам.
Рішення за результатами службового розслідування може бути оскаржено
державним службовцем згідно із законодавством.
2. Сучасні тенденції розвитку державної служби: маркетизація та
менеджеризація державного управління.
Сутність менеджменту органу державної влади характеризує основні складові.
При цьому підході менеджмент розглядається як форма практичної діяльності, що
пов'язана з процесом прийняття рішень щодо найкращого використання ресурсів
(капіталу, матеріалів та людей), з метою досягнення запланованих завдань, що
забезпечують постійний розвиток організації.
Менеджмент можна також розглядати як вид людської діяльності, що становить
систему функцій (планування, прогнозування, організацію, координацію, облік,
контроль, мотивування). Ці функціональні компоненти менеджменту і виражають
його сутність.
Як будь-якій організації, державній організації притаманні процеси
управління, які є предметом менеджменту.
Органи державної влади відрізняються від інших організацій тим, що притаманна
їм адміністративна діяльність відрізняється від виробничої діяльності.
Основним ресурсним компонентом системи менеджменту органу державної влади є
державний службовець.
З погляду менеджменту орган державної влади або орган місцевого
самоврядування, як і інша організація, має внутрішнє та зовнішнє середовище .
Основні внутрішні змінні в органі державної влади, — це цілі, завдання,
структура, технологія і люди. Цілі органу державної влади — це те, заради
чого він створюється і функціонує. В органах державної влади цілі можуть бути
встановлені вищим за організаційно-правовим статусом органом управління або
формуватися цим органом.
Особливістю встановлення цілей системи державного управління, зокрема
конкретних органів виконавчої влади, є безперечне використання нормативних
документів (Конституції держави, заковів про органи влади, програм діяльності
КМУ, національних і державних програм тощо).
Одним із найбільш придатних методів формування цілей в органах державної
влади й органах місцевого самоврядування е метод управління, який дає змогу
об'єднати планування і контроль у складній галузі людських ресурсів, метод
управління за цілями, Крім того, це — спосіб мотивації, який допомагає
перебороти деякі негативні впливи контролю на поведінку працівника. На основі
рішення керівництва про структуру кожна посада має ряд завдань, які
розглядаються як необхідний внесок у досягнення цілей організації. Завдання,
що закріплюються за особою в організації (державним службовцем органу)
набирають форми завдання як приписаної роботи, серії робочих функцій, які
мають бути завершені в заданій формі в обмежений термін часу
Люди — найважливіша змінна для органу державної влади. сучасний менеджмент
ставиться до людей, що працюють в органах, не просто як до трудових ресурсів,
робочої сили, кадрів або персоналу, а як до особистостей. Як і будь-яку іншу
організацію, орган державної влади або орган місцевого самоврядування оточує
зовнішнє середовище, яке своїми змінами робить вплив на даний орган. Сучасний
менеджмент вважає, що керівники найважливіших для суспільства організацій —
ділових, освітніх, державних — змушені зосередити увагу на зовнішньому
оточенні та його впливах на внутрішню будову організації
Методи управління — це способи і прийоми управлінської діяльності, за
допомогою яких здійснюються завдання органу, спрямовані на досягнення цілей
Економічні методи управління — це комплекс способів і прийомів управління,
які базуються на використанні економічних законів, товарно-грошових відносин
та економічних категорій (ціна, собівартість, вартість, прибуток,
рентабельність), а також норм і нормативів
Організаційно-розпорядчі методи управління є сукупністю засобів правового й
адміністративного впливу на відносини людей в організації
Соціально-психологічні методи управління — це способи і прийоми впливу на
процес формування та розвитку колективу, а також на соціальні та психологічні
процеси, притаманні групам чи окремим особам
Прийняття управлінського рішення — це процес вибору однієї з можливих
альтернатив розв'язання проблеми. У процесі вибору та прийняття
управлінського рішення різні керівники використовують різні методи,
сукупність яких становить їх інструментарій. Ці методи залежать від виду
рішень, що приймаються в організації
Найбільш актуальним завданням сьогодення при розробці систем управління є
перехід від окремих функціональних та технічних рішень до комплексних рішень
у галузі управління. Тому останнім часом у менеджменті як управлінській
діяльності відокремлюють три взаємопов'язаних блоки що є трьома широкими
галузями процесу праці — блоки змісту, процесу та контролю.
Під змістом управління розуміється те, що робить менеджер; під процесом — те,
як це робиться. Третім блоком менеджменту є контроль і навчання, які
розглядаються такими, що мають сприяти перетворюванню можливостей людини у
форму прибуткової послуги або продукту
Розробляючи системи менеджменту органу державної влади або органу місцевого
самоврядування, слід мати на увазі, що державне управління є одним із
найбільш важливих владних товарів. Одним із завдань держави (у тому числі її
органів) є управління державним законодавством та програмами
3. Теорія держ/сл сущность, основні школи.
У розвиненому вигляді офіційну професійну державну службу започатковано в
Європі та США у середині XIX ст., а наприкінці того ж століття в основному
склалася концепція державної служби сучасного типу.
Головною сутнісною парадигмою державної служби на сучасному етапі
державотворення стає реалізація законів держави, забезпечення захисту прав та
інтересів громадян і накладення на них відповідних обов'язків, а її суспільне
призначення полягає в оптимальному здійсненні функцій державного
управління.
Сам термін «служба» має декілька значень. Найбільш часто під ним розуміється
один із видів платної суспільне корисної діяльності, що полягає в здійсненні
управління, надання громадянам управлінських послуг. Можна виділити такі
основні особливості поняття державної служби, що поєднує найголовніші
елементи змісту службової діяльності:
- державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають
посади в органах державної влади та їх апараті;
- вона є частиною або однією зі сторін організаційної діяльності держави; -
ця організаційна діяльність спрямована на комплектування особового складу
органів державної влади і правове регулювання роботи державних службовців; -
зміст діяльності держслужбовців полягає у практичному виконанні завдань і
функцій держави; особливість державної служби пов'язана з оплатою праці
осіб, котрі на ній перебувають, з державних коштів.
ст 1 З-ну «Про державну службу»: «Державна служба в Україні - це професійна
діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо
практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату
за рахунок державних коштів».
Існуючі системи державної служби з певною умовністю поділити на закриті та
відкриті.
Прикладами закритих систем державної служби є Франція та Японія. Такі
системи характеризуються обмеженим доступом до державної служби та низькою
мобільністю службовців у межах міжвідомчих переміщень. Урядова служба тут
сприймається як «вибрана еліта». Типовими представниками відкритої системи
державної служби є Сполучені Штати Америки. Ця система характеризується
відсутністю елітних спеціалізованих закладів із підготовки керівного персоналу
державних службовців.
4. Управління державною службою України: цілі, завдання, принципи, орг.
структура.
Принципи державної служби - це основоположні ідеї, положення, настанови, які
віддзеркалюють об'єктивні закономірності та обґрунтовані напрями реалізації
компетенції, функцій та завдань органів державної влади, повноважень та
обов'язків державних службовців, які працюють у системі державної служби.
Принципи державної служби визначають:
- сутність державної служби, її найважливіші риси;
- загальний характер управлінської, законотворчої, організаційно-
розпорядчої, консультативно-дорадчої та іншої діяльності державних
службовців;
- закономірності в системі організації та функціонування державної служби;
- значущість, законність і соціальну цінність правовідносин, що виникають у
системі державної служби;
- об'єктивні зв'язки, що виникають у системі державно-службових правовідносин
Складність і багатогранність кадрових проблем поставили питання про
необхідність створення спеціальних державних органів та служб для проведення
єдиної державної політики та функціонального управління державною службою. В
Україні проведення єдиної державної кадрової політики в сфері державної
служби та функціональне управління державною службою покладено на Головне
управління державної служби України. Головдержслужба України є центральним
органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, підконтрольним і підзвітним
Президентові України.
Відповідно до ст. 7 Закону «Про державну службу» на Головне управління
державної служби України покладено здійснення таких функцій:
- прогнозування і планування потреби державних органів та їх апарату в кадрах;
- забезпечення разом з іншими державними органами реалізації загальних
напрямів політики у сфері державної служби в державних органах та їх апараті;
- розроблення і внесення на розгляд Уряду проектів нормативних актів з питань
державної служби;
- розроблення, координація й контроль за здійсненням заходів щодо підвищення
ефективності державної служби;
- здійснення методичного керівництва за проведенням конкурсного відбору
державних службовців у державних органах та їх апараті;
- організація навчання і професійної підготовки державних службовців;
- контроль за дотриманням визначених Законом України «Про державну службу»
умов реалізації громадянами права на державну службу;
- організація, координація та забезпечення умов для розвитку наукових
досліджень із питань державної служби.
Головдержслужба є робочим органом Ради по роботі з кадрами при Президентові
України, як консультативно-дорадчий орган. Вона розглядає й узагальнює досвід
роботи з кадрами, розробляє рекомендації щодо стратегії кадрової політики,
розглядає проекти документів із питань формування єдиної системи нормативно-
правового забезпечення роботи з кадрами та інші питання державної служби .
Згідно з положеннями Закону «Про боротьбу з корупцією», інших нормативних
документів у цій сфері Головдержслужба вживає заходи щодо запобігання
корупційним проявам, контролю за дотриманням законодавства в органах
державної влади та місцевого самоврядування, узагальнює звітність органів
виконавчої влади щодо дотримання вимог вищеназваного закону.
5. Институционный механизм гос. службы (субъекты госслужбы)
• в інституціональному аспекті державна служба - це правова, а також етична
нормативна система, що забезпечує реалізацію цілей, функцій, законів
держави. Завдяки етичній стороні інституту державної служби вона не може бути
зведена лише до державно-правового інституту, а набуває загальнокультурного,
у тому числі, історичного, традиційного, соціального статусу;
Отже, державна служба розглядається одночасно як інститут, як діяльність, як
система правил роботи з виконання функцій держави і як персонал, котрий
спроможний ефективно виконувати ці функції. Виходячи з таких засад, можна
сказати, що державна служба є засобом реалізації функцій соціальної держави,
поєднуючи особисті, групові
та державні інтереси, будучи основним каналом повсякденних зв'язків держави й
народу.
Что касается институционального механизма, приводится схема подчиненности по
вертикалям власти:
Кабинет Министров Украины
24 областных + АРК+ Севастоп. и Киевские администрации
Районные администрации
Управления
Начальники отделов
Специалисты
6. Способы замещения должностей.
Крім конкурсного порядку прийняття на посади третьої-сьомої категорій
державних службовців існують посади, зарахування на які може здійснюватися
без проведення конкурсу. До них віднесені такі адміністративні посади:
1) керівники, перші заступники, заступники керівників урядових органів
державного управління - призначаються Кабінетом Міністрів України;
2) заступники голів обласних державних адміністрацій -призначаються головами
відповідних держадміністрацій за погодженням із відповідним віце-прем'єр-
міністром; 3) заступники голови Київської міської державної адміністрації,
повноваження яких стосуються сфери виконавчої влади,- призначаються Київським
міським головою за погодженням із Кабінетом Міністрів України; 4) керівники
апаратів обласних. Київської і Севастопольської міських державних
адміністрацій - призначаються головами відповідних держадміністрацій за
погодженням із Кабінетом Міністрів України;
5) голови районних державних адміністрацій - призначаються Президентом
України за поданням Кабінету Міністрів України;
6) перші заступники та заступники голів районних державних адміністрацій -
призначаються головами районних державних адміністрацій за погодженням із
відповідним заступниками голів обласних державних адміністрацій; 7)
керівники апаратів районних державних адміністрацій - призначаються головами
відповідних держадміністрацій; 8) керівники управлінь, відділів та інших
структури"» підрозділів обласних. Київської і Севастопольської міський
державних адміністрацій - призначаються головами відповідних
держадміністрацій за погодженням із відповідними міністерствами та іншими
центральними органами виконавчої влади; 9) керівники управлінь, відділів та
Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7
|
