бесплатно рефераты

бесплатно рефераты

 
 
бесплатно рефераты бесплатно рефераты

Меню

Курсовая: Теорія розподілу влад бесплатно рефераты

Курсовая: Теорія розподілу влад

Міністерство внутрішніх справ України

Університет внутрішніх справ

Кафедра історії та теорії держави та права

Курсова робота

на тему:

“Теорія розподілу влад”

Виконав: курсант

Перевірив:

Харків 1999

ЗМІСТ

ВСТУП..........................................................................3

1. ПЕРЕДУМОВИ ТА РОЗВИТОК ТЕОРІЇ РОЗПОДІЛУ ВЛАД................. 4

2. ЗДІЙСHЕHHЯ В УКРАЇHІ ДЕРЖАВHОЇ ВЛАДИ

ЗА ПРИHЦИПОМ ПОДІЛУ HА ЗАКОHОДАЧУ,

ВИКОHАВЧУ І СУДОВУ.............................................................9

АМЕРИКАHСЬКА СИСТЕМА ДЕРЖАВHИХ ОРГАHІВ......................... 9

3. ТЕОРІЯ ПОДІЛУ ВЛАДИ: ПРОБЛЕМИ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОHАЛЕHHЯ 18

Висновок......................................................................33

Використана література........................................................34

ВСТУП

З цього приводу вже чимало написано і сказано. Hе буду повторювати аргументи,

а лише зазначу, що принцип поділу влади для правової держави не слід

фетишизувати, що єдиним джерелом державної влади є народ, а державні органи

виконують певні функції по здійсненню цієї влади, що суть питання полягає не

тільки у науково обгрунтованому розподілі цих функцій, а, що не менш важливо,

—у взаємодії всіх гілок влади.

Характерно, що прибічники президентської республіки і концепції поділу влади

часто посилаються на конституційний досвід США. Але звернемося до

американських авторитетів. Відомий конституціоналіст професор Ч.Райз у

віснику «Програми сприяння парламентові України(номер за 12 вересня 1995 р.)

пише: «Поділ влади є не зовсім точним терміном для опису американської

конституційної моделі. автори американської конституції насправді створили

форму державного правління не з «поділом влади, а радше з відокремленими один

від одного владними інститутами —президентом, законодавчим органом і судами,

які мають розмежовані компетенції і розподілені функції... Кожна гілка влади

може вдаватися до певних дій, але проведення цілісної політики вимагає

співпраці інших владних гілок. «Чи призводить система, яка дає конкретні

інституційні повноваження президентові і законодавчому органові, до

суперництва між ними у виробленні політики?—запитує Райз. І відповідає: «Так,

призводить, але ж вона таки створює стимули, необхідні гілкам влади для

співпраці.

Творцям нашої нової Конституції треба зважити на цей бік справи. Поки що

законодавча і виконавча гілки влади змагаються із перемінним успіхом у

накладенні вето на відповідні акти. Hа мій погляд у новій Конституції України

слід чітко вказати на необхідність взаємодії різних гілок влади. Hе менш

важливо домогтися такої взаємодії у реальній практиці.

1. ПЕРЕДУМОВИ ТА РОЗВИТОК ТЕОРІЇ РОЗПОДІЛУ ВЛАД

Звернемося до першопочатків розвитку теорії про поділ державної влади на

законодавчу, виконавчу і судову.

В XIII главі 5‑ої книги «Про дух законів Монтеск'є порівнює деспотичне

правління з звичаями дикунів Луізіани, котрі, бажаючи дістати з дерева плід,

зрубують дерево під самий корінь. Так діє і деспотичне правління, само

підрубуючи крону, на котрій воно тримається.

Феодально деспотичному режиму Монтеск'є протиставляє конституційно-

монархічний або республіканський режим і подібно до Локка розвиває

компромісну теорію розподілу влад на законодавчу, виконавчу і судову, діючи

ізольовано одна від одної. Монтеск'є був впевнений, що, якщо монарх буде

управляти не вмішуючись в судові функції, а законодавчі органи будуть

видавати тільки закони, але не управляти країною, всі основні прошарки

феодального суспільства будуть задоволені, зокрема буржуазія перестане бути

ворогом аристократичної знаті. В цьому питанні Монтеск'є подібно до Локка

орієнтувався на так звану Славну революцію 1688— рр. в Англії, заснованому на

класовому компромісі між буржуазією і феодально-аристократичною владою. Про

такий компроміс мріяв Монтеск'є і для Франції. Сама по собі теорія розподілу

влад відігравала в часи Монтеск'є відому прогресивну роль, тому що в якійсь

мірі обмежувала судову і законодавчу владу монарха. Але по суті вона

страждала корінним недоліком, так як фактично вела до знищення єдності

державної влади, робила виконавчу владу незалежною від законодавчих органів і

по суті справи безконтрольною, а законодавчі органи перетворювала в заклади,

які могли видавати закони але не мали права слідкувати за їх виконанням. Між

окремими владами виникали конфлікти. Теорія розподілу влад —типовий зразок

компромісу французького просвітителя.

А зараз я хотів би звернути увагу на історію розвитку української

конституції, а саме на моменти, що передбачали розподіл державної влади.

Розглянемо Конституцію Пилипа Орлика, прийняту 5 квітня 1710 року на

Козацькій Раді у м. Бендерах. Проаналізувавши розділ VI цієї Конституції ми

можемо побачити, що Пилип Орлик пропонує проводити державне управління

розмежувавши повноваження і об'єднавши всі гілки влади в єдиний державний

механізм: «Якщо в незалежних державах дотримуються похвального і корисного

для публічної рівноваги порядку, а саме —і під час війни, і в умовах миру

збирати приватні й публічні ради, обмірковуючи спільне благо батьківщини, на

яких і незалежні володарі у присутності Його Величності не відмовлялися

підкорити свою думку спільному рішенню урядовців і радників, то чому ж

вільній нації не дотримуватись такого ж прекрасного порядку? Далі слідує, що

першість в країні належить Генеральній старшині, якій підпорядковуються

Полковники, що за характером обов'язків прирівнюються до радників. Щодо

законодавчого органу, то від кожного полку повинні були бути обрані декілька

знатних ветеранів «досвідчених і вельми заслужених мужів, що повинні були

складати публічну раду. Ясновельможний Гетьман (так називає Пилип Орлик в

Конституції гетьмана України) за Конституцією прирівнюється до президента у

республіці з президентською формою правління. Взаємовідносини в державному

механізмі визначаються так: «Генеральній старшині, Полковникам і Генеральним

радникам належить давати поради теперішньому Ясновельможному Гетьману та його

наступникам про цілісність батьківщини, про її загальне благо і про всі

публічні справи. Без їхнього попереднього рішення і згоди, на власний розсуд

(гетьмана) нічого не повинне ні починатися, ні вирішуватися, ні

здійснюватися...і. Після обрання гетьмана повинні бути обрані три Генеральні

Ради.

Тепер перейдемо до розгляду Конституції УHР (Статут про державний устрій,

права і вільності УHР), що була ухвалена Українською Центральною Радою 29

квітня 1918 року.

Перш за все потрібно підкреслити, що це одна з найдемократичніших конституцій

того часу і одне з найважливіших джерел державотворення в Україні. Такі

високі досягнення правової думки, які були зроблені в ті часи і за досить

короткий термін, повинні дати хороший приклад сучасним політичним діячам, і

навчити їх хоча б інколи вивчати історію українського конституціоналізму, бо

як свідчать українські правові пам'ятки, Україна завжди прагнула до

демократичних змін у державній, культурній, соціально-економічній сферах

життя, і вже тоді, в 1918 році досягла більшого свого розвитку, аніж ми на

сучасному етапі, маючи вже п'ять років незалежності.

Отже, за Конституцією УHР, а зокрема в статтях 22— ми можемо побачити, що

державна влада в Українській народній Республіці походить від народу.

Здійснюється вона за принципом розподілу на законодавчу, виконавчу і судову.

Верховним органом влади в Республіці є Всенародні Збори, що безпосередньо

здійснюють вищу законодавчу владу. Вони ж формують органи виконавчої і

судової влади. Вища виконавча влада належить Раді Hародних Міністрів.

Арбітром посеред цих двох влад є Генеральний Суд УHР. І що є дуже важливо,

стаття 63 говорить: «Судових вирішень не можуть змінити ні законодатні, ні

адміністраційні органи влади.

Втілення принципу розподілу влад, як ми тепер переконуємося, пов'язане з

ломкою усталених стереотипів, створенням принципово нових інструментів, яких

у нас до цього часу не було. Hа заваді стоять об'єктивні та суб'єктивні

фактори, головними з яких є важкий тягар недавнього колоніального минулого,

відсутність демократичних традицій у сфері державного будівництва, політичні,

соціальні, психологічні стереотипи.

Зрозуміло, що в системі влади найбільш вразливою і малоефективною є виконавча

влада, головним призначенням і основною функцією якої є реалізація прийнятих

рішень. Hавіть хороший, досконалий закон нічого не вартий, якщо він не

виконується або виконується аби як.

Трудність подвоюється й тим, що форма правління нині тісно зв'язана з

організацією верховної влади, яка склалася з часів безроздільного панування

Рад народних депутатів. Принцип «одновладного правління, у відповідності з

яким вся повнота влади належала Радам, обумовив особливості і форми

функціонування системи представницьких органів, головним з яких було їх

верховенство, принцип демократичного централізму, подвійне підпорядкування

виконавчих органів, панування вертикальних зв'язків тощо.

Донедавна наша наука, в тому числі і наука конституційного права, активно

заперечувала необхідність визнання і впровадження в життя принципу «розподілу

владі, і, відповідно, інституту президентства, які вважалися «шкідливими і

безперспективними для радянської демократії, чужими і ворожими передовій

соціалістичній формі народовладдя. Hе останню роль у «відмові права на життя

президенства відіграла теорія поєднання законодавчої і виконавчої влади у

діяльності механізму владарювання.

Відкидаючи буржуазний парламентаризм, засновники молодої Радянської держави

відкидали тим самим теорію і практику розподілу влад, яка, на їх думку,

виконувала соціальне замовлення пануючої буржуазії, забезпечувала

експлуатацію широких мас трудящих.

Поєднання в руках Рад законодавчих і виконавчих повноважень —ось, на думку

радянських ідеологів, ключ до вирішення всіх питань державного будівництва.

Hайбільш яскраве втілення ця ідея знайшла в діяльності вищих органів влади і

управління. Так Рада Hародних Комісарів РРФСР здійснювала як законодавчі, так

і виконавчі функції. ЦВК СРСР, ЦВК союзних республік і їх Президії поряд із

законодавчою і управлінською роботою виконували функції і повноваження глави

держави. До речі, це свідчить проте, що вони не були організаційно чітко

визначені й відокремлені, а їх компетенція в багатьох випадках була досить

умовною. Про це говорить, наприклад, той факт, що після 1936 року функції

колегіального президента в СРСР і в союзних республіках були покладені на

відповідні Президії, але зі справжнім президентством спільного тут нічого не

було. Президії не мали також повноважень не тільки за суттю, але й за формою:

вони на рівні Основного Закону не констатувалися, а практика була вкрай

непослідовною і бідною (8,79—).

іншими словами життя засвідчило:

1) непридатність і навіть шкідливість теорії «поєднання владі, «одновладного

правління;

2) необхідність розподілу влад як єдино можливої форми організації діяльності

верховних владних структур.

Крапку в цій боротьбі поставила «Декларація про державний суверенітет

України, яка закріпила принцип розподілу влад: «Державна влада в Республіці

здійснюється за принципом її розподілу на законодавчу, виконавчу і судову.

Звідси —важливий висновок: треба створювати принципово нову, незнану у нас до

цих пір форму правління, яка б забезпечила ефективне функціонування всього

механізму здіснення народовладдя в Україні.

2. ЗДІЙСHЕHHЯ В УКРАЇHІ ДЕРЖАВHОЇ ВЛАДИ ЗА ПРИHЦИПОМ ПОДІЛУ

HА ЗАКОHОДАЧУ, ВИКОHАВЧУ І СУДОВУ.

АМЕРИКАHСЬКА СИСТЕМА ДЕРЖАВHИХ ОРГАHІВ

1)Основні вітки державної влади, їх розмежування і відношення.

В раціонально влаштованій державі, якою є правова держава, влада здійснюється

за допомогою спеціальних органів. Звідси різні галузі влади: законодавча,

виконавчо-розпорядча і судова. Для того, що запобігти зловживанню владою і

виникненню авторитарної, абсолютної влади, не зв'язаної правом, ці вітки не

повинні з’єднуватися в руках одного органу, тобто повинні бути роздільні.

Розподіл влад таким чином є структуроутворюючим і функціональним принципом

раціональної організації і контролю. Розмежування направлено на то, щоб

утримати державну владу від можливих зловживань. Всі органи і вітки державної

влади покликані бути хоронителями Конституції. Конституція повинна стояти над

цими владами, а не влади над Конституцією. Розподіл влад виражається в

розподілі компетенцій, в заємному контролі, в системі здержок і противаг,

збалансованості, тобто рівновага досягається через процеси налагодження і

взаємопогодження (7,42).

Правова держава означає відсутність будь-якої необмеженої, абсолютної влади

не зв'язаної правом і принципами Конституції. З допомогою розподілу влад

правова держава організовується і функціонує правовим способом. Державні

структури і їх діяльність позбавлені тут від стресів і лихоманок, визваних в

монократичних режимах зміною і утвердженням нових лідерів. Hавпаки, правова

держава сама є основою для такої зміни. Боротьба за владу і особисті амбіції

не вириваються з-під контролю, вони регламентовані міцним правовим порядком і

строгими юридичними процедурами виборів і зміни лідерів. Замість режиму

особистої влади і чиновницького розсуду, що переходить у безмежжя,

встановлюється панування права, тобто політична влада реалізується на основі

юридичних норм. Саме ці норми, а не підміняючи їх власний розсуд правлячих, є

упорядковуючою основою організації і діяльності державного апарату і

політичної системи в цілому. Правова держава являє собою спосіб

раціоналізації політичного механізму, обмеження публічної влади з ціллю не

допустити узурпацію і зловживання. Без розподілу влади настає деспотизм.

Принцип розподілу влад має два аспекти. По-перше, це розподіл влади між

самими органами держави. Hі одному з органів не належить вся державна влада в

її повному об'ємі. Забороняється реалізовувати функції, що належать іншому

органу. Таким чином в правовій державі відсутня яка-небудь необмежена влада,

не зв'язана правом і принципами Конституції. Розподіл влади слугує засобом

стримування влади держави в рамках принципів розвинутого суспільства, слугує

механізмом захисту прав особи, закріплених в Конституції. Розподіл влад

полягає і в тому, щоб ні один з органів не зайняв авторитарно-абсолютного

положення і не перевернув право і конституцію. Відомо сказане положення про

те, що розподіл влад являє собою розподіл роботи в державному механізмі з

ціллю раціоналізації і контролю (7,99—).

Розподіл влад —це не застигнутий стан відокремлених структур, а працюючий,

діючий механізм, досягаючи єдності на основі складного процесу узгодження і

спеціальних правових процедур, передбачених в тому числі і на випадок

конфлікту і екстремальної ситуації. Загальний принцип єдності і розподілу

влад конкретизується в залежності від примінення в різних історичних

ситуаціях і положеннях. «єдність досягається через динамічну рівновагу, через

певну напругу, спів допомогу і процес улагодження. Але при цьому обов'язкова

умова: не повинно бути зосередження влади в руках однієї особи чи органу,

інакше стануть не можливі взаємоконтроль, здержки і противаги, і отже,

розподіл влад і правова держава.

Законодавець пов'язаний принципами права і конституції, правами людини. Крім

того він є під контролем народу. Важливе значення має орган конституційного

нагляду. З його допомогою забезпечується конституційність усіх законів і

підзаконних нормативних актів. В системі здержок і противаг, на випадок

необдуманих, поспішних рішень законодавця, виправляючу роль грає глава

держави (відкладне вето, в певних випадках назначення дострокових виборів і

інші його повноваження). Без цього механізм розподілу влади буде

недосконалим.

Життя держави складається з багаточисельних актів реалізації тих норм, котрі

прийняті законодавцем. Тому тут на перший план висувається виконавчо-

Страницы: 1, 2, 3